Архієпископ Ієронім: Греція йде шляхом дееллінізації та дехристиянізації

Відповіді на всі актуальні питання, які стосуються церкви і сучасної політики в Греції, дав Алекісу Папахеласу архієпископ Ієронім у телевізійному інтерв'ю на SKAI. Згадка про пана Нікоса Філіса, який зараз перебуває у владі (займає посаду міністра освіти Греції – ред.), змусила архієпископа всерйоз забити тривогу через ті нововведення, які впроваджує міністр.

Звертаючись до архієпископа, пан Папахелас розпочав інтерв'ю, говорячи про те, що існує криза у відносинах між Церквою та Урядом. Ніхто не прислухається до правої руки, бо «Блаженніший архієпископ – не Христодул», і ніхто не прислухається до лівої руки, яка говорить: «Заради Бога – нехай тільки Христодул не буде Блаженнішим». Як ви реагуєте на це?

Читайте також: Елладська Церква звинуватила уряд Греції у зриві домовленостей

У своїй відповіді архієпископ звернув увагу на наступне: «Це ваше запитання, – у двох формулюваннях, – якщо бажаєте, воно являє собою питання і предмет листування з обох сторін. З одного боку: "Добре, що Христодул не архієпископ, тому що нещастям було б те, що сталося б у Греції при ньому"; з іншого, якщо бажаєте, – "Одного лише Христодула не вистачає нам в цей момент, адже він допоміг би вийти з цієї кризи". Насамперед, я хотів би сказати, що в кожної людини є свої власні достоїнства. Тому і в Христодула були такі достоїнства. Дозвольте мені сказати, що і я можу мати якісь достоїнства і особливості. Я ніколи не вірю в кров. Я не вірю в конфлікти. Я вірю в співпрацю. І все моє життя вказує саме на це», – промовив архієпископ.

Також владика Ієронім додав: «Я не відмовляюся від своїх принципів. Я знайду спосіб, нехай навіть і небезпечний, але я залишусь на своїх головних принципах і на своєму місці. Я захищатиму їх до кінця. Мої принципи – це не малі цінності, це не буденні фінансові питання, які приходять і йдуть. Мої принципи – це серйозні теми, такі, як наша віра, як наша Вітчизна, як небезпека дееллінізації та дехристиянізації, яка, очевидно, з кожним днем збільшується всі більше».

Читайте також: Предстоятель Елладської Церкви: Уряд розпродав скарби Греції, але Православ'я ми не віддамо

«Я ціную роботу Архієпископа Христодула, і хоча я й був ображений, маючи на те вагомі причини, однак сказав, що все те добре, що зробив Христодул, – я продовжу та не братиму "реваншу". Тому я шаную працю Архієпископа Христодула, незважаючи на те, що в нас з ним були різні погляди на ряд речей, проте історія, яка [безперервно] рухається, та й інші люди, які, через роки після теперішнього моменту, скажуть, хто ж був правий...», – сказав серед іншого архієпископ Ієронім.

На питання про відносини Архієпископа з прем'єр-міністром Алексісом Ціпрасом, владика Ієронім відповів: «Правда в тому, що ми були знайомі з паном Ціпрасом ще до того, як він прийшов до влади і став прем'єр-міністром. Час від часу ми продовжуємо призначати один одному зустрічі, і як я вже сказав Вам, у мене більш превалює дух миру, а не війни. І зустрічі наші завжди носять творчий характер. І хоча ми прагнемо до того, щоб у продовженні відносин між Церквою і Державою не було протиріч і суперечок, існує широке поле для дискусії, необхідність у якій бачить і глава Держави, і Церкви. Якщо підстави для цього не вказані, і ми не знаємо, чого ми хочемо, то ми й не в змозі провести гарну дискусію. І я думаю, що в цьому і полягає істотна проблема, – на мій погляд, проблема всієї Греції, – тому що я ніколи не бачив відповідальних людей, які за круглим столом обговорювали б саме суттєві питання» – на завершення сказав Блаженніший Архієпископ.

Що стосується релігійних питань, то Архієпископ сказав: «Прем'єр-міністр в ході нашої дискусії сказав мені, ще раз повторившись, що він не буде нічого робити без дискусії, незважаючи на те, що є Лівою силою. На жаль, – я заздалегідь прошу вибачення за таке висловлювання, – пан Філіс – людина неспокійна. Увечері говорить одне, а вранці інше. Він непослідовний. І я кажу це, як архієпископ. Я кажу про те, що він непослідовний у своїх діях і висловлюваннях. Очевидно, що від такого роду відносин хороших плодів чекати не варто».

Існує плутанина між поняттями «місія» і «роль». Взяти, приміром, випадок в церкві Благовіщення на острові Тінос...

«Кращу відповідь з нагоди цього дала Комуністична партія Греції (КПГ). І зробив це від імені всієї КПГ пан Куцубас. Я оцінив цей вислів. Він сказав: "Я не можу зрозуміти Комуністичну партію, – Ліву партію, – яке їй діло до церковних свічок?".

Я хочу поставити Вам одне питання: отже, пане Філіс хоче визначати, що вивчатимуть діти у школі. Як міністр освіти він має на це право. А Церква, виходить, не має права говорити про те, яка її віра? Коли вона бачить, що відбуваються зіткнення в питаннях освіти, в питаннях ставлення до нашої традиції та Історії... Хіба Церква не має права висловитись щодо релігійних питань так, як вона вважає за потрібне?

І я кажу Вам, що це вже відбувається, і ми можемо піти до Державної Ради і сказати, що наш міністр, який призначає урок релігієзнавства для мусульман (для грецьких братів, грецьких мусульман), що цей міністр просто не зможе піти і сказати їм, що те, "про що говорить Коран, – це недобре, а ви все міняєте і робите по-іншому, як кажу вам я". Завтра прийде Католицька Церква, прийдуть євреї Греції, і в пана Ціпраса буде право піти і сказати: "О, євреї Греції, ви не будете навчати цьому, а будете робити те, що я вам скажу". Хіба не до цього ми йдемо? Чи не цього ми хочемо?

Моя власна думка з цього питання полягає в тому, що повинно бути так, як ми сказали на зустрічі в резиденції Максимос: повинна бути Комісія Церкви та Комісія прем'єр-міністра. Ми домовились про те, що цього року діятимуть дві утворені комісії – Церкви і Держави, вони співпрацюватимуть між собою, а результат буде оцінений і стане предметом роботи на наступний рік. Ми погодились з цим. Втім, знаючи характер пана міністра, я запитав його у присутності голови Уряду: "Пане міністр, Ви не хочете сказати нам щось від себе?". Пан Філіс урочисто мені відповів: "Ми знаходимось перед прем'єр-міністром і слухаємо те, що говорить прем'єр-міністр. Робота міністра полягає в тому, щоб реалізовувати рішення прем'єр-міністра, і ми, відповідно, чинимо саме так".

Ми пішли красиво і з миром, ми розповіли про наші погляди журналістам. Проте не встигли ми відійти, як пан Філіс змінив все. Таким чином, я і члени Комісії відчували себе дуже погано, коли ми пішли на Нараду, адже ми пішли для того, щоб сказати одне, а почути зовсім інше. Відповідь на наш протест ми отримали з кабінету прем'єр-міністра, де нам сказали: "Не слухайте [це]. Все, про що говорив прем'єр-міністр, буде виконано. Погляди пана Филиса – це [лише] його особисті погляди"».

Про сценарій, який буде здійснювати інше відомство при главі Уряду, і який надалі буде займатися Церквою: «Це обхідний шлях, який тим не менш не вирішує проблему, тому що релігійне навчання все одно перебуватиме в руках міністра освіти. Чи ми це будемо, чи інше відомство у справах релігій, але нас все одно буде цікавити питання освіти наших дітей. Що ми хочемо, так це те, щоб було створене відомство, яке буде працювати по суті і буде давати реальний результат».

«Зараз я зацікавлений в тому, щоб принести Церкві оптимальну користь, як відповідальний за це перед лицем всієї Ієрархії. І урок релігієзнавства дійсно являє собою прекрасну користь для Церкви».

Про інші релігії: «Якщо ви бачите, книги, які є в обігу, вміщують в собі один великий фрагмент. Горе нам, якщо ми не будемо сьогодні піклуватись про інші релігії. Ми повинні збагатити їх. Але робити це не так, щоб ми зрадили та завдали шкоди нашій власній релігії. Для всього свій час. Якщо я проведу вам невеликий аналіз тих уроків, які планується ввести, ви підніметесь з місця. Ви здригнетесь. Але це призначено для інших людей та іншого часу».

Про «голос Філіса» на виборах в Арті: «Це не робить честі ні нам, ні пану Філісу. Переводити в жарт цю велику подію з нашого боку не варто, та й для пана Філіса це не буде добре, адже це насмішка над самою посадою міністра освіти».

Про «крайніх» ієрархів та «Талібан» у Церкві. «В нас немає ані крайніх, ані Талібану. У нас є люди, які бачать багато речей по-своєму і в тому числі бажають протиборства з іншими».

«Церква – це у вищій мірі демократичне місце, в тому числі і її ієрархія, яка прислухається до всіх думок. Ми нікого не можемо змусити мовчати. Нехай кожен висловиться про свої погляди. Ми можемо робити наші дискусії колегіальними, проте не можемо робити їх ізольованими».

Про Каламбрійського владику Амвросія: «Амвросій також мій знайомий, ми разом зростали, вчилися. Він не допустив помилки. Те, як він висловлюється – це не помилка. Це спосіб, у який він висловлює свої думки, та у який їх висловлюють йому. Якщо ми пошукаємо тексти і знайдемо їх, то побачимо, що центральні теми, яких він торкається, не містять помилок у формулюваннях. Але це далеко не той шлях, яким може йти один окремий пастир».

Про слова міністра оборони Греції Паноса Камменоса щодо того, що він піде з Уряду: «Ми повинні бути чесними і прямими в тому, що ми говоримо. Міністр сказав: "Якщо ви мені скажете, Ваше Блаженство, то я погоджуся і покину Уряд завтра вранці". Більше того, він просив, щоб ми не йшли з цього місця... майже зі сльозами... що нам потрібно знайти рішення, щоб іти далі, адже для цього необхідний консенсус».

Про розділення між Церквою і Державою архієпископ сказав: «В нашій Церкві, в нашому Православ'ї, в апостольському служінні Церкви немає слова "розділення". Кого я повинен розділити? Моїх дітей? В Греції, – в принципі, скрізь, але в Греції в особливості, – громадяни будують державу. Існує зв'язок. Церква народжує на світ громадян».

Читайте також: Елладська Церква протестує проти відокремлення Церкви від держави

«Що ж це значить? А те, що існує материнський зв'язок між Церквою і нашим народом. Хто розділить нас? Як я вже сказав, "розділення" означає "розкол держави"; у державному управлінні нас не хочуть, нам кажуть: "Не йдіть". Наприклад, мені кажуть не йти на парад, не йти для того, щоб привітати Державу та розділити з нею її радість. Але що мені до цього?».

«Таким чином, що стосується саме нас, то внутрішньодержавні відносини нас не зачіпають. Якщо ж нам скажуть, що ініціатива виходить від народу, то [вороги] не зможуть досягти успіху і в цьому. Тому що ті, хто для уряду і для держави є громадянами, для нас вони – віруючі».

На питання про церковну власність і зарплату духовенства, яку воно отримує від Держави, владика відповів: «Те, що ми переживаємо зараз, країни Європи переживали раніше. А особливо Німеччина в 1803 році. І з плином часу ці відносини були нормалізовані. Ось якщо Держава повертає нам все майно, яке воно у нас відібрало; все те майно, яке було відібрано за контрактами, у відповідності з законами, і щоб я знав, з якими судовими розглядами це було пов'язано; всі податки, які ми заплатили, а особливо майно, яке у нас відібрали під час характерних експропріацій з 1920 по 1930 рр. – якщо вони зроблять усе це відносно нас, тоді ми зможемо вчинити так, як вчинили німці».

«Ви знаєте, скільки отримують дві Церкви в Німеччині? Протестантська і Католицька? Один мільярд євро. П'ятсот мільйонів євро кожна – католицька і протестантська Церкви. І це крім церковного оподаткування, т. зв. Kirchensteur та інших податків, які у них там є. Тому, коли ми піднімаємо це питання, то знаємо, що це непроста справа – переписати всю цю власність».

Владика Ієронім багато згадував про експропріації Церковного майна, про податки, які Церква виплачує державі, і в підсумку запитав: «Куди ж ідемо, і як ми будемо відстоювати це майно?».

До того ж, що стосується церковного майна, то архієпископ підтвердив, що воно було, по суті, вкрадене.

«Ми повинні зібрати все це та виплатити державну субсидію, щоб заплатити нашим священикам. Церковне майно є власністю 1000 юридичних осіб. Розпорядитися ним – це далеко не просте завдання. Але ми готові. Основа для цього – закон, який ми підписали з урядом Самараса для того, щоб піти на співробітництво з питання використання цього майна, заради Церкви і Держави. Втім, у Держави є можливість сказати нам, як».

На питання, чого домагається Церква від збанкрутілої держави: «Так, дійсно, але в цьому житті у нас у всіх є права. У нас є 10 000 сімей священиків. Нам, що – залишити їх без зарплати? Хіба не ми несемо за це відповідальність? Треба дійти до сварки між архієпископом і прем'єр-міністром або між архієпископом і міністром освіти, чи посваритися з усіма іншими міністрами? Все ж потрібна сварка, щоб змусити 10 000 сімей священиків страждати? А навіщо їм страждати, якщо все це майно було їхньою власністю? Через те, що є ті, хто каже: "А де там Церква знайшла своє?"».

«Для нас немає розділення. Ми не женемо людей геть. По-друге. У нас є проблеми – великі проблеми, які накопичилися у сфері відносин між нашою Церквою і Державою. До цього дня, чи то через терплячість, чи то через звичку, але ми йшли на поступки. А тепер приходить хтось і каже нам, що ми розділяємося. Хіба ми не будемо відстоювати наші права, щоб підтримати цим народ? А установи. У нас 800 установ. Ними що – займеться держава?».

Про Вселенський Патріархат. Владика Ієронім сказав і про стосунки Елладської Церкви з Вселенським Патріархатом, згадавши, що багато в чому вони були нормалізовані.

В особливості, архієпископ Ієронім зазначив, що Вселенський Патріарх сказав йому: «Мені в голову ніколи не приходило, що я буду оскаржувати Нові Землі». «Я був вражений, коли почув це, адже я пережив ряд неприємних моментів, пов'язаних з цим питанням. Але тепер ми живемо в хорошій атмосфері. Нашого Патріарха приймуть скрізь, куди б він не захотів прийти: в Греції, в Пелопоннесі, на наших островах – адже він наш Патріарх. Ми знаємо, що значить Патріархія; ми знаємо і шануємо. Але разом з тим ми повинні дотримуватись обережності у ряді питань, які нас стосуються. Щонайменше існує один нюанс, який викликає у нас певне занепокоєння. Це – адміністративне відомство Вселенського Патріархату в Афінах. Новий представник Патріархії знаходиться тут в Греції або з цікавості, або з марнославства, адже він екзарх Вселенського Патріарха. Він хотів перетворити це місце на свою власність, але ж це неможливо».

На відповідне згадування пана Папахеласа про те, що міністр освіти назвав відволікаючим маневром «підтримку» архієпископом кризи з Урядом, щоб відвернути увагу від кризи з Патріархією, владика Ієронім відповів: «Те, що сказав пан Філіс – це відмінна риса його характеру. І нічого більше».

Про будівництво мечеті: «З цією ідеєю колись погодився блаженніший Христодул і дав позитивну відповідь на будівництво мечеті. Втім, зараз я налаштований скептично, адже вихідні дані змінилися. Хто керуватиме цим процесом? Це буде місце молитви або ж місце навчання? Ця мечеть стане місцем внутрішнього напруження між самим мусульманами. Це буде великим випробуванням, і нам слід тримати вухо гостро».

Про внесок Церкви: Архієпископ Ієронім згадав про підтримку, яку Церква надає бідним сім'ям, та подякував всім, хто допомагає в цьому.

Про біженців: «Ми допомагаємо їм, але ми знаходимось трохи вдалені від цього. Я в міру обережний. Ми не хочемо, щоб наші люди говорили: "Допомагайте там, а не тут". Я лише боюсь, що странноприїмство перетвориться трохи на бізнес».

Про небезпеку ісламізації: «Це спроба зміни нашої країни, яка виходить з центру, і ми знаємо про це. Наша країна прагне до дееллінізації та дехристиянізації. Ті, хто не бачать цього – дуже затьмарені, а ті, хто бачать – радіють, адже їхній план втілюється в життя. Варто згадати про те, що мусульмани не асимілюються. Існують винятки. Проте мусульмани у своїй основі не асимілюються. Швидше ми підемо їм назустріч, ніж вони – до нас».

На завершення архієпископ сказав: «Я боротимусь за те, у що вірю. І знайте, що я не боюсь, тому що Церква все перемагає, бо Дух Божий живе в Церкві. Мене не хвилює моя посмертна слава. Я є те, що я можу робити. А якщо я не подобаюсь, то я візьму свій посох і піду в свій монастир».