5 найбільш важливих церковних подій 2016 року

2016 рік був надзвичайно багатим на релігійно значимі події, деякі з яких ознаменували справжні «тектонічні зрушення» у православному світі. СПЖ підготував добірку найбільш яскравих та важливих з них.

1. Всеправославний Собор на Криті

 
Всеправославний Собор, який пройшов з 16 по 26 липня на острові Крит, по праву може вважатись головною подією року, що минає. Православна Церква не проводила подібні собори більше тисячі років. Не дивно, що підготовка до цього Собору зайняла близько 50 років. Змінювався порядок денний, коригувалися назви та зміст проектів документів. У січні цього року відбулося останнє підготовче Зібрання предстоятелів Помісних Церков у Шамбезі (Швейцарія). На зібранні прийняли регламент Собору та схвалили проекти документів.

Незважаючи на те, що документи були підписані, кілька Помісних Церков заявили про свою незгоду зі змістом деяких з них. Головним об'єктом претензій став регламент Собору та документ «Відносини Православної Церкви з іншим християнським світом». Залишається питання щодо причин настільки спізнілої реакції, проте аргументи, висунуті критиками Собору, заслуговують на увагу самі по собі.

В результаті у засіданнях Собору не брали участі чотири Помісні Церкви – Болгарська, Грузинська, Антіохійська та Руська, яка підтримала перші три. За кількістю віруючих ці Церкви перевершують всі інші. Крім цього, з різкою критикою соборних документів виступили ряд ієрархів інших Помісних Церков. Однак організатори Собору відмовилися визнати відмову чотирьох Помісних Церков серйозною причиною для його перенесення на більш пізній термін. Наслідком цього кроку стали обґрунтовані сумніви у Всеправославному статусі Собору і обов'язковості його рішень.

Розколу в Православному світі не відбулося, проте з'явилась серйозна напруженість через різні оцінки проведення та результатів Собору, які коливаються від заяв про зраду православної віри до протилежних – про те, що Критський Собор Православ'я не зраджував.

Незважаючи на все викладене вище, прийняті на Соборі документи є важливим свідченням про православну віру у сучасному світі. Ознайомитись з текстами документів Критського Собору можна тут.

2. Зустріч Папи Франциска і Патріарха Кирила в Гавані

 
ЗМІ назвали цю подію зустріччю тисячоліття. Гучна назва цілком відповідала її значенню. Між РПЦ і Ватиканом протягом століть зберігались напружені відносини. Однією з головних перешкод для такої зустрічі була агресивна політика Католицької Церкви, яка передбачала повернення «схизматиків» в її лоно через так звану «унію». Лише у другій половині ХХ століття Католицька Церква змінила свою політику та почала діяти більш дипломатично, припинивши називати православних схизматиками.

Однак плоди уніатизму давали про себе знати навіть через століття після насильницького окатоличення православних. Українські греко-католики на початку 90-х років минулого століття розгромили три православні єпархії на Заході України. Саме ці події робили неможливими будь-які особисті контакти Предстоятеля РПЦ з римським понтифіком.

Тим не менш через чверть століття після зазначених подій зустріч відбулася 12 лютого на Кубі. Розпочавшись з братніх обіймів, вона завершилась підписанням так званої Гаванської декларації. В ній, зокрема, був засуджений «уніатизм»: «метод «уніатизму» колишніх століть, що передбачає приведення однієї громади у єдність з іншою шляхом її відриву від своєї Церкви, не є шляхом до відновлення єдності».

Зустріч отримала неоднозначну оцінку як в середовищі греко-католиків, так і серед православних. Лідери українських уніатів закликали своїх парафіян ігнорувати Гаванську декларацію, одночасно намагаючись по-своєму витлумачити пункти декларації про «уніатизм». Що стосується православних, частина з них сприйняла цю зустріч як прояв екуменізму у відомому сенсі. До речі, не так давно Предстоятель РПЦ передав в дар Папі Римському частку мощей преподобного Серафима Саровського.

Втім, під час свого візиту у Францію Предстоятель РПЦ чітко заявив, що «Взаємодія Руської Церкви з католиками виключає компроміси з віроповчальних питань».

3. Всеукраїнський Хресний хід-2016

 
Хресний хід, присвячений Хрещенню Русі, проходить в Україні вже другий рік. Проте у 2016 році він набув статусу Всеукраїнського. У Києві зібралися близько 100 тисяч вірян з усіх куточків України. Зі сходу та заходу країни віруючі пройшли сотні кілометрів, щоб символічно об'єднатися у Києві на Богослужінні на честь Хрещення Русі біля пам'ятника Святому князю Володимиру.

Метою Хресного ходу була насамперед молитва за мир в Україні. «Ми повинні, відкинувши гнів, ненависть, злобу, а озброївшись любов'ю та прощенням, посилити свій подвиг молитви: щоб перестали литися материнські сльози, щоб діти не залишалися сиротами, жінки – вдовами, щоб молодь не ставала інвалідами, щоб наші міста і села не були зруйновані, а домівки – покинуті. Саме така мета Всеукраїнського Хресного ходу – ходу миру, любові та молитви за Україну», – йшлося у зверненні Предстоятеля УПЦ Митрополита Онуфрія.

Незважаючи на численні провокації з боку політиків та праворадикалів, а також дезінформацію багатьох ЗМІ, Хресний хід благополучно досяг своєї мети. Соціологічні дослідження показали, що більшість громадян України позитивно сприйняли його проведення.

4. Реконструкція Кувуклії та дослідження місця поховання Христа

 
Храм Воскресіння Господнього в Єрусалимі являє собою одну з головних святинь всього християнського світу. У центрі Ротонди Храму знаходиться невелика купольна каплиця – Кувуклія, яка укладає у собі Гроб Господній – найбільшу християнську святиню. Через землетрус 1927 року збереглися лише частина стін печери та входу, тому зовні встановлено сталеві балки і стяжки для зміцнення. Реконструкція Кувуклії розпочалась у травні 2016 року та завершиться навесні 2017 року.

У 2015-му Єрусалимський Патріарх, за згодою двох глав інших громад, запропонував національному технічному університету Афін вивчити Кувуклію. Реставрація була узгоджена у березні 2016-го та проводиться під керівництвом спеціаліста зі збереження пам'яток і будівельних матеріалів Антоніо Марополо. Бюджет робіт, що виконуються, перевищує $ 4 млрд.

Вперше за 500 років з місця поховання Христа зняли мармурову плиту. Після аналізу вмісту святині вчені прийшли до висновку, що похоронне ложе Іісуса Христа в храмі Воскресіння Христового в Єрусалимі є тією самою усипальницею, яку у IV столітті знайшла свята рівноапостольна імператриця Олена, мати імператора Костянтина.

5. Святкування 1000-річчя руського чернецтва на Афоні

 
Чернецтво завжди особливо шанувалося в Православ'ї, а Свята Гора Афон завжди займала особливе місце у серцях православних віруючих. Саме з Афона на землю древньої Русі прийшло чернецтво. Родоначальником руського чернецтва став Антоній Печерський.

У 2016 році пройшов ряд заходів, присвячених святкуванню 1000-річчя руського чернецтва на Афоні. Однією з найбільш знаменних подій для України стало і прославлення в лику святих преподобного Іоанна Вишенського, чия діяльність наприкінці XVI - на початку XVII століть була тісно пов'язана з Афоном, Україною та Польщею. Рішення про причислення до лику святих Священний Синод Української Православної Церкви прийняв 20 липня 2016 року.

Протягом листопада-грудня Українська Православна Церква провела ряд заходів, присвячених духовно-культурним зв'язкам Києва та Афону. У дев'яти містах Європи УПЦ та Міжнародний інститут афонської спадщини в Україні реалізували масштабний духовно-просвітницький проект, присвячений 1000-літнній спадщині Святої Гори Афон.

Делегація УПЦ побувала в Польщі, Чехії, Німеччині, Швейцарії, Італії та Франції, де пройшла серія наукових та духовно-просвітницьких заходів на тему: «Афон – Київ. До 1000-річчя духовно-культурних зв'язків».