Сенс євангельських подій від Пасхи до Вознесіння
Архієпископ Йов (Смакоуз) про значення післяпасхальних тижнів, гоніння на Церкву і про те, як зберегти пасхальну радість до Вознесіння Господнього.
– Христос воскрес, Ваше Високопреосвященство! Пасхальний період має свої унікальні дні пам'яті та послідовності. Після Пасхи – Антипасха, потім – Радоница, далі – Жон-мироносиць. І кожна наступна неділя також має свою Євангельську прив'язку. Чому так, і хто складав цю святу послідовність, і навіщо?
– Воістину воскрес Христос! Пасхальні неділі мають особливість: перша з них – Хомина – починається з прозріння «сліпого» у вірі в Воскресіння Христове апостола Хоми і завершується зціленням сліпонародженого. Він так само, як і Хома, увірував у Божественність Христа. Святі отці встановили такий порядок Євангельських читань на Божественній літургії, щоб зміцнити нашу віру в Воскреслого Христа, щоб ми побачили і почули свідків Його Воскресіння.
Мироносиці явили приклад світлої і радісної Любові до нашого Спасителя. Сьогодні всі християни повторюють ту радісну звістку, яку раннім ранком Мироносиці сповістили Апостолам: Христос Воскрес! Вони, промовивши ці слова, стали «апостолами» для Апостолів. Вони «у Христі Ісусі стали новим творінням» (2 Кор. 5:17). Ніжні Мироносиці стали безстрашними і найвідважнішими. У них поєдналися найкращі якості чоловічого і жіночого характерів (Гал. 3:28). Несучи миро для помазання Тіла Христа, вони першими взяли на себе особливе «диаконське» служіння. Вони стали «диаконисами», попередницями тих перших диаконів, про обрання яких оповідає в цей день книга Діянь Апостолів.
Вони і сьогодні допомагають священикам, у яких на все не вистачає часу і рук. Сучасні мироносиці співають у храмі, запалюють свічки і лампади перед іконами, творять справи милосердя, навчають дітей Закону Божому і молитві, підтримують чистоту. За допомогою благодаті Святого Духа наші мами і бабусі зберегли православну віру і нині наповнюють храми. Благовоння, яке Мироносиці несли у своїх серцях до гробу Христа, щоб помазати Його пречисте Тіло, благоухає 2000 років. Це найкраще благовоння у світі зроблене на основі жертовної любові до Бога! Жони-мироносиці допомагають нам випромінювати благоліпність і духовну теплоту на Славу Божу!
Неділя 4-а, про розслабленого, тобто, буквально, про паралізованого, нагадує нам, що Пасха Господня зцілює нас, як і Христос зцілив хворого, що лежав 38 років при Овчій купелі саме у свято Пасхи. Це вказівка для нас бути в ці Пасхальні дні при новій «Овчій купелі» – у наших храмах. Це знак, що тільки Спаситель може зробити нас цілими!
У 5-у неділю після Пасхи Церква згадує бесіду Христа з самарянкою для того, щоб ми уподібнилися їй у справі Євангельської проповіді. Вона, дізнавшись, що перед нею Месія, залишила земні справи і побігла в місто до своїх знайомих зі звісткою, що прийшов Христос, Який проповідує про найголовніше. Так і ми повинні нести з храму у світ звістку про нашого Спасителя. Самарянці Христос відкрив Себе як Месію і Своє вчення під образом води живої. Він сказав їй, що спасіння здійснюється в сім'ї («поклич чоловіка») і не місце рятує людину, а Бог, Який є Дух! Колодязь Якова символізує нашу Церкву. Ми в ній зустрічаємо Христа і зміцнюємо віру в Його воскресіння і життя вічне!
– Історія свідчить, що не всі Пасхи в різні роки нічим не затьмарювалися. У нас воєнні дії, багато горя. І все ж – Христос Воскрес! Як співвідносити це?
– Митрополит Антоній (Блюм) визначив Церкву так: «Церква – це Тіло Христове, розп'яте заради спасіння світу». Господь у земному житті і Богочоловіче Тіло Його Церкви в історії страждали. І зараз Він гонимий – по-різному в різних частинах світу. Історія Церкви є Гефсиманський сад і Голгофа, після яких завжди Воскресіння. «Де Дух Святий, там, як тінь, слідує гоніння... Пророки завжди гонимі були, Господь гонимий був і апостоли», – сказав святий Макарій Єгипетський.
Пасхальна радість перемоги Христа над дияволом і пеклом супроводжувала Апостолів всюди, творила чудеса і не залишила їх у момент мучеництва. Вона давала мужність, безстрашність і перемогу християнам у боротьбі з левами на аренах театрів Римської імперії. Радість Воскресіння зміцнювала тисячі ув'язнених за віру в Христа священиків і мирян у радянських в'язницях і засланнях. Нині вона надихає віруючих Канонічної Православної Церкви в Україні і в усьому світі.
Вона сьогодні таємниче запалює наші серця, а грішників закликає стати святими. Радість Воскресіння є «крилами» для наших священиків, викладачів і студентів, які служать Богу, навчають і навчаються служити Святій Церкві і нашому народу.
Воскресіння Христове – початок нового життя кожного християнина. У дні Пасхи Церква вигукує пророчі слова псалмоспівця Давида: «Да воскресне Бог і розточаться вороги Його!». Нехай встане Бог і почне діяти! Тоді оновиться життя і любов у житті кожного з нас, розбіжаться гріх, брехня, ворожнеча, зло, поділи в усьому світі! Нехай скорботні тягарі війни в черговий раз обернуться на радість перемоги і торжество миру Христового!
– Ви очолюєте Почаївську Духовну Семінарію на Вашій батьківщині – Почаєві. І носите ім'я преп. Йова Почаївського. Після майже 12 років служіння за океаном, у Канаді та Америці, Господь поставив Вас у ніг Вашого преподобного? Це промисел Божий. Наскільки віруючому потрібно бути уважним, щоб бачити цей промисел у своєму житті і правильно розуміти його?
– У першій главі книги Діянь святий Лука записав настанови Вознесеного Христа: «...ви приймете силу, коли зійде на вас Дух Святий, і будете Мені свідками навіть до краю землі». Преподобний Йов і приклад всесвітньої проповіді Апостолів про Воскресіння Христове допомогли мені зі смиренням і любов'ю прийняти направлення до Канади і виконати його. Послух Церкві завжди повинен бути відмінною рисою православного християнина, не тільки ченця, але й мирянина.
– Не за горами Вознесіння Господнє. Як і в чому нам уподібнитися Його учням, святим Апостолам, що проводжали Христа до Отця?
– Христос, подібно до батьків, приводить нас, Своїх дітей, у перший клас школи духовного життя. Він залишає нас, щоб ми навчилися у Святого Духа жити згідно з Його Євангелієм. Христос сходить до Свого Отця, щоб умолити Його послати нам Духа Утішителя і Наставника Істини. Дух Життя втішає тих, які гонимі за Правду і Істину.
Сенс свята відкривають слова давнього церковного привітання перших християн: «Христос посеред нас!» і відповідь на нього: «Є і буде!». Христос з нами і серед нас, коли ми перебуваємо в любові, в істині, смиренні і терпінні! Тільки нам треба старанно трудитися над збереженням єдності з Ним і один з одним. Нехай удостоїмося і ми, як апостоли, духовної радості і благословення Вознесеного у славі Господа нашого Ісуса Христа.
