Смартфон замість ранкової молитви
Літній піст часто називають тягарем під час відпусток. Духівник Дарницького благочиння м. Києва протоієрей Феодор Русан розповідає про подолання екранної залежності.
Наша бесіда з протоієреєм Феодором Русаном, який тривалий час несе послух духівника 2-го Дарницького благочиння, досвідченим священиком, кліриком київського Ольгинського приходу, що нині окормлює безліч духовних чад.
Сенс літнього утримання
– Отче, символічно, що одразу після народження Церкви Христової в день П'ятидесятниці та зішестя Святого Духа на апостолів свята Церква встановила досить тривалий піст, залежно від ранньої чи пізньої в році Пасхи. Здавалося б, навіщо одразу після такої великої події закликати поститися і молитися? Чому так?
– У цей літній піст, який ми називаємо Петровим або Апостольським, Церква закликає нас наслідувати приклад святих апостолів, які, прийнявши Святого Духа в День П'ятидесятниці, у пості й молитві готувалися до всесвітньої проповіді Євангелія. Але ж і ми з вами покликані до проповіді, якщо не в храмах і на площах, як це чинили апостоли, то проповіддю свого християнського життя, щоб люди навколо, дивлячись на нас, могли з упевненістю і схваленням сказати: «Ось справжні християни!»
Перетворити себе, свою душу, свою особистість, перемагаючи гріховність і пристрасті, можна лише через покаяння, яке без посту просто неможливе.
Віруючі люди знають це досвідно. Піст, передусім, це важливе духовне діяння, а не просте обмеження в їжі, як часто тлумачать.
Розумний баланс відпочинку
– Отче, що означає духовне діяння в пості і чи не присутній тут елемент якихось крайнощів? А дехто іменує наші пости самокатуванням, знущанням над природою тіла і навіть – фанатизмом. Літо – пора відпусток, подорожей, спілкування з природою, водою і сонцем. І раптом – піст! Католицька церква, як відомо, практично відмовилася від посту як такого. Католики мають право і перед Причастям Святих Дарів не їсти всього–то якихось 60 або 30 хвилин...
– Саме тому в розвинених європейських країнах, на які ми з такою жадобою прагнемо бути схожими, християнство як релігія практично зникає. Свята Церква ні в чому не обмежує людину, тим більше ту, що живе у світі.
Ми можемо і подорожувати, і відпочивати, і бувати на природі. Але робити це розумно, з користю для тіла і душі.
Пригадаймо, як повчають нас святі отці. Святий Іоанн Золотоустий, слова якого були записані ще в четвертому столітті, говорить: «Піст з вірою багато додає міцності, бо навчає великої любомудрості, людину робить ангелом, та ще й зміцнює проти сил безтілесних... Той, хто молиться, як належить, і при цьому постить, небагато потребує, а хто потребує небагато, той не буде сріблолюбивим. А хто не сріблолюбивий, той любить подавати милостиню. Хто постить, той стає легким і окриляється, і з бадьорим духом молиться, гасить злі похоті, умилостивлює Бога і смиряє зарозумілий дух свій. Тому-то апостоли завжди постили».
Гігієна цифрового простору
– Отче, у мережах зараз розгорнулася ціла дискусія про правомірність і канонічність ряду постанов і рішень Української Православної Церкви. Наскільки це виправдано, особливо в період святого посту?
– Зараз у вжитку дедалі актуальнішим стало таке поняття, як інформаційний піст. Адже дійшло до того, і віруючі розповідають це на сповіді, що вони не можуть заснути без смартфона в руці, а прокидаючись, одразу його відкривають, і замість того, щоб дякувати Богу за новий день життя, просити благословень на день прийдешній, ми поринаємо у вербальну реальність, у порожнечу, яка не має жодного стосунку до спасіння нашої душі, нашої богоугодної життєдіяльності.
Наситивши свою душу всілякими страшилками, політичними пліткам, душа стає наче одержимою від цієї інформаційної поживи. Недарма в давнину казали: «Знай, цвіркуне, свій припічок». А мудрі отці вчили: «Дивись у себе — і буде з тебе».
Якщо для нас якісь проблеми в церковному житті здаються незрозумілими і невирішуваними, слід передусім покластися на Бога і час.
Адже ще апостол Павло повчав: «Належить бути і розбіжностям між вами...» (1 Кор. 11:19). Надайте вирішувати церковні питання тим, хто за це відповідає. Моліться, зміцнюйтеся у вірі, не сійте розбрату у своїй душі і в душах оточуючих.
Для чого ми постимо? Щоб здобути плоди духа. А які вони? Плід же духа: любов, радість, мир, довготерпіння, благість, милосердя, віра, лагідність, стриманість... (Гал. 5:22-26). Ось на що передусім мають бути спрямовані наші прагнення. Адже Господь не запитає, що ми дізналися і в чому розібралися, а запитає, що ми зробили практично для свого спасіння.
Окрилююча радість духа
– Чи сумісний піст з гарним настроєм?
– Але не з унинням, це вже точно. Піст Великий, наприклад, іменують духовною весною. А весною все розквітає, пахне. У червні природа дарує нам особливу красу і перші корисні плоди фруктів, овочів, ягід. Правильний піст, навпаки, окриляє душу. Недарма, здійснивши якесь богоугодне діло, ми говоримо Христу: «Виповни радістю і веселощами душі наші»... Ось здобуття цієї духовної радості і є найвища нагорода в подвигах посту.
