Від приворотів до єпископської кафедри
Найкращий маг Антіохії тричі посилав бісів проти скромної християнки й тричі зазнавав поразки. Навернув його до істини сам біс.
Таких фахівців в Антіохії було небагато. Кіпріан був родом з Карфагена і з дитинства був посвячений Аполлону. Юнаком він сходив на гору Олімп, служив Гері в Аргосі, а в єгипетському Мемфісі вчився «ще більших чаклунств». На тридцятому році життя вирушив до халдеїв, найкращих зореслів давнини. Коли він нарешті оселився в Антіохії, рівних йому там не було. Житіє називає його «найголовнішим жерцем і наймудрішим слугою» язичницьких богів.
Якщо в когось не ладналося з ворогами, здоров'ям чи коханням, шлях вів до Кіпріана. Так одного разу на його порозі опинився багатий юнак Аглаїд.
Замовлення на дівчину
Аглаїд був закоханий у дівчину на ім'я Юстина. Вона була християнкою і твердо вирішила присвятити життя Богові. Юнак отримав відмову. Тоді він спробував викрасти Юстину просто на вулиці, але сусіди відбили її.
Відкинутий наречений пішов до чародія. Він обіцяв золото і срібло, аби лише Кіпріан змусив дівчину покохати його. Для мага це була буденна робота. Скільки таких сердець він уже «приворожив»... Кіпріан викликає біса і посилає його до Юстини.
Три біси, три поразки
Перший біс повертається ні з чим. Він бачив у дівчини «якесь знамення» і злякався. Юстина просто перехрестилася і помолилася.
Кіпріан гнівається і посилає біса «лютішого». Але й той розбивається об ту саму стіну з молитви, посту і суворої аскези. Дівчина нічого особливого не робить. Вона не вимовляє заклять і не креслить магічних кіл. Вона молиться і осіняє себе хресним знаменням.
Тоді маг наважується на крайній засіб. Він викликає самого «князя бісівського». Той входить до Юстини хитро, в образі жінки. Починається мирна розмова про дівство. Біс питає святу: навіщо позбавляти себе радощів, хіба шлюб – гріх?
Юстина уважно слухає його і раптом розуміє, хто перед нею. Вона кладе хресне знамення – і гість зникає.
Тим часом біси намагаються обманути й самого Аглаїда. Одного разу біс з'являється до нього в образі Юстини. Але варто юнакові назвати її на ім'я, як привид розчиняється.
Визнання переможеного
Кіпріан у люті. Він, володар духів, не може впоратися з якоюсь дівчиною! Він вимагає від князя бісівського пояснень. І той, несподівано для чародія, каже правду: «Ми не можемо дивитися на хресне знамення, а тікаємо від нього, бо воно, як вогонь, опалює нас і проганяє далеко».
У цей момент у голові Кіпріана щось перевертається. Він, усе життя служивши цим силам, раптом бачить, наскільки вони слабкі.
І ставить бісові запитання, яке вирішило його долю: «Бо якщо ти боїшся навіть тіні хреста і тремтиш перед Іменем Христовим, то що ти робитимеш, коли Сам Христос прийде на тебе? Якщо ти не можеш перемогти тих, що осіняють себе хрестом, то кого ти вирвеш з рук Христових?»
Відповіді немає. Замість відповіді біси накидаються на колишнього господаря і починають його душити. І тоді великий маг, знавець усіх таємних наук, робить те, чого його ніхто не вчив. Він хреститься і кричить: «Боже Юстини, допоможи мені!» Біси відступають.
Невіруючий єпископ
Кипріан іде до місцевого християнського єпископа Анфима. Той, побачивши знаменитого чарівника, зустрічає його без радості. Підступу він чекає більше, ніж покаяння, і просить гостя залишити християн у спокої.
Але Кипріан зі сльозами розповідає про все, що з ним було. Він приносить свої книги – десятиліттями зібрану бібліотеку магії – і їх спалюють перед усіма віруючими громадянами. Згорає все, чого він навчався на Олімпі, в Аргосі, в Мемфісі та у халдеїв.
Далі його шлях у Церкві являє собою прискорене сходження. На восьмий день після навернення він читець, на двадцятий – уже іподиякон, на тридцятий – диякон. Через рік – ієрей, а потім і єпископ. Юстина стає дияконисою і очолює дівочий монастир.
У кондаку свята Кипріана називають «лікарем наймудрішим», який навернувся «від чарівного мистецтва». Колишній маг зрештою став лікарем душ.
Страта в Нікомидії
За переказом, на початку IV століття, під час гонінь, святих Кипріана і Юстину схопили та привезли до Нікомидії, однієї зі столиць імперії. Після мук їх засудили до смерті.
Перед стратою Кипріан попросив лише про одне: щоб першою стратили Юстину. Він боявся, що, побачивши його смерть, вона злякається. Той, хто колись посилав до неї бісів, тепер думав лише про те, як вберегти її від страху.
Поряд стояв чоловік на ім’я Феоктист. Він пожалів мучеників – і розділив їхню долю. Усім трьом відтяли голови. Шість днів тіла лежали непохованими, доки мандрівники таємно не вивезли їх.
Маг, особистість якого перетворили на культ
Історія навернення Кипріана до Бога виявилася настільки яскравою та показовою, що пережила віки й розійшлася по світу. Дослідники бачать у ній основу легенди про Фауста. Іспанський драматург Кальдерон написав про віруючого мага п’єсу «Маг-чудотворець». А в народі виникла так звана «молитва Кипріана», яку носили на собі як оберіг. Щоправда, Церква завжди вважала цей текст апокрифом.
Виходить парадокс. Людина, яка спалила свої магічні книги й зреклася окультизму, сама перетворилася на об’єкт магічного поклоніння. Колишнього чарівника спробували знову наділити магічними властивостями.
Вчені, до речі, досі сперечаються про історію Кипріана. Ранні списки єпископів Антіохії імені Кипріана не згадують, а деякі дослідники взагалі вважають його образ лише літературним. Церква ж зберігає пам’ять про мучеників і прославляє їх 15 жовтня.
Сила, що перемагає магію
Найважливіше в житії святих – не дива, а те, як діє у світі божественна благодать. Юстина нічого не знала про магію. У неї не було ні книг, ні вчителів, ні заклинань. Вона просто молилася, постила й хрестилася. І цього вистачило, щоб перемогти найкращого чарівника Антіохії.
Хресне знамення в цій історії – ключовий елемент. Юстина обгороджувала себе хрестом, бо довірялася Христу. А Кипріан, який усе життя шукав таємну силу, зрозумів, що її джерело – не в таємному знанні, а в простій вірі юної дівчини. І коли йому самому стало страшно, він покликав на допомогу не своїх духів, а «Бога Юстини».
