Три години прочани співали в автобусі акафіст. Наприкінці шляху водій знав його напам'ять і на поворотах голосно підспівував.
Молодий послушник, уперше відправлений на послух до просфорні, підбігає до старшого просфорника в паніці:
– Отче, рятуйте! Я тісто поставив, а воно з каструлі вилізло і на стіл побігло! Це що – бісівська спокуса?
Старий інок неквапливо витирає руки фартухом і відповідає:
– Яка спокуса? Це Господь тобі натякає, що поки ти в келії зайву годину спав, дріжджі на кухні без жодної лінощів чесно виконували своє призначення!
Парафіяльна примовка: «В осінню негоду є два надійні способи визначити досвідченого парафіянина: він ніколи не займає місце під дахом, що протікає, і завжди знає, у якому куті храму батарея гріє найшвидше».
Після уроку в недільній школі шестирічний Саша ділиться з татом:
– Тату, а я тепер знаю, чому пророк Іона три дні пробув у череві кита!
– І чому ж, Сашенько?
– Та тому, що в кита там не було інтернету, і Іоні нічого не залишалося, окрім як нарешті нормально помолитися!
– Батюшко, ось ми з чоловіком постійно сперечаємося, хто в сім'ї головний. Як нам по-християнськи вирішити це питання?
– Дуже просто! Нехай чоловік буде головним, коли треба цвях у стіну забити або важкий пакет з магазину донести. А ти будь головною в усьому іншому! Повір, чоловік тобі за такий розподіл влади ще й дякувати буде.
Після уроку в недільній школі вчителька запитує семирічного Петрика:
– Петрику, а ти знаєш, що таке «всевідання Боже»?
– Звичайно! Це коли Бог заздалегідь знає, що я знову забув щоденник, але все одно дає мені шанс сказати, що його з'їв собака!
Парафіяльне прислів'я:
«Перший рік у храмі людина — богослов і вчитель, другий рік — грішник і смиренник, а на третій — просто стежить, щоб свічки рівно стояли і свічник не хитався».
