5 неділь Великого посту
Чотиридесятниця – особлива частина богослужбового року і кожна неділя Великого посту має своє особливе смислове наповнення.
Великий піст – не просто покаянна пора, що стимулює нас до напруги духовних сил, посильної аскези і максимально частої сповіді. Церква бачить у Великому посту період цільний, що має ясну ідею і володіє внутрішньою логікою. Чотиридесятниця – це шлях від вигнання з раю до воскресіння Христового, від смерті душевної в разлученні душі і Бога, до воскресіння з Христом у досвіді контакту з живою реальністю Його Царства.
У цьому зв'язку неділі Великого посту також мають своє смислове наповнення.
Неділя перша
Святкування у першу неділю посту Торжества Православ'я має суто історичну основу. У 843 році святкування перемоги Церкви над іконоборчою єрессю припало якраз на першу неділю Великого посту. Втім, у реаліях сьогоднішнього дня, подія, що мала місце в IX столітті, постає в особливому світлі: Церква ж перемогла не просто єресь, Церква вийшла переможницею з багаторічного конфлікту з державною владою, яка зробила іконоборство, по суті, державною ідеологією.
Погодьтеся, початок Великого посту – саме час згадати про те, як Церква не дозволила владі диктувати умови, як їй вірити. Примітно і євангельське зачало, що читається цього дня на літургії. В ньому Христос характеризує Нафанаїла, кажучи: «ось справжній ізраїльтянин, в якому нема лукавства». Торжество Православ'я – свято Церкви, торжество обраного народу Божого – нового Ізраїлю, і в цей день Церква пропонує нам моральний критерій належності до цього народу. Таким чином, свято Торжества Православ'я розкривається ще і на особистому рівні: перемога над гріхом – Торжество Православ'я вже на особистісному рівні.
Чи варто нагадувати, що перший тиждень Великого посту – час, коли для цієї перемоги ми витрачаємо більше часу і сил, ніж коли б то не було?
Неділя друга
У дня пам'яті святителя Григорія Палами, приуроченого до другої неділі Великого посту, також чисто історична основа. Перемога Григорія в тривалій полеміці з Варлаамом Калабрійським, що почалася з обговорення ісихастських практик і закінчилася суперечкою про Божественні енергії, була дуже знаменною подією.
У XIV столітті, коли жваві богословські суперечки давно стали надбанням минулого, а єресі вже не колихали основ, богословська полеміка, котра закінчилася дворазовим соборним засудженням однієї з позицій і соборним же утвердженням другої, була сприйнята як друге Торжество Православ'я. Схожість сприйняття церковною свідомістю подій IX і XIV століть зумовила посвяту другої неділі Великого посту пам'яті святителя, з чиїм ім'ям пов'язане друге Торжество Православ'я.
Третя неділя
Третя великопісна неділя (Хрестопоклонна) відносить нас до того, з чого в перші століття християнства починалася Чотиридесятниця. До посту як форми підготовки оглашенних до таїнства Хрещення.
Стародавня Церква не знала хрещення на вимогу. Хрещення було урочистим входом новонавернених у Церкву, а тому переживалося, як свято конкретної церковної громади. Хрестили в давнину нечасто. Як правило – раз на рік або ж напередодні Великодня, або на сам Великдень. За сорок днів до цього оглашенні починали постувати. Але оскільки і хрещення переживалося усією громадою, і в підготовці до хрещення оглашенних підтримувала вся громада, з часом стало нормальним постувати всією громадою разом із оглашенними. Це давало можливість і братів по вірі підтримати, і самим гідно підготуватися до зустрічі свята. Постувати не завжди легко. Пісний подвиг дається з зусиллям, особливо якщо постувати потрібно багато днів.
Для духовної підтримки тих, хто постує, у третю неділю посту Церква пропонує для поклоніння Хрест Христовий. Молитвослів'я цієї неділі теж присвячені Хресту, однак не стільки хресним мукам Спасителя, скільки справі нашому спасінню, здійсненому на Хресті, і прийдешньому святу Воскресіння Христового.
Як у давнину Церква зміцнювала оглашенних, розділяючи з ними несення хреста в пісному подвигу, так і зараз вона зміцнює тих, хто постує, нагадуючи про те, що Хрестом був переможений гріх і з Хрестом нерозривно пов'язане Христове Воскресіння.
Неділя четверта і п'ята
Четверта і п'ята неділі Великого посту перемикають нашу увагу від спогадів, образів і символів до самої суті пісного подвигу – аскези. Ці неділі послідовно присвячені преподобним Іоанну Ліствичнику, який виклав подвижницький досвід у книзі і Марії Єгипетській, що втілила подвижницький ідеал у житті. Ці преподобні – абсолютно різні люди.
Іоанн з юності жив суворим чернечим життям, а Марія всю молодість віддала гріху, але основна частина життя кожного з них пройшла в подвигу. Іоанн свій подвиг перевів у словесну форму, давши можливість багатьом і багатьом прагнути до спасіння мати керівництво в аскетичних працях. Марія своїм подвигом явила силу покаяння, яке, будучи покладене в основу подвигу, дає йому можливість принести рятівний плід.
* * *
Ми, християни, теж надзвичайно різні, однак у Чотиридесятицю завжди входимо разом. У кожного своя праця, свій подвиг і покаяння. Але кожен, в міру його віри, покаяння і праці, пожинає плоди свого, нехай малого і часто недосконалого, але все ж подвигу.
