Суд над мертвим папою
Одного разу в Римі посадили на престол тіло померлого папи й улаштували над ним суд. Звинувачення спиралося на церковне правило, яке колись урятувало його кафедру.
Січень 897 року, Латеранська базиліка в Римі. З гробниці виймають тіло папи Формоза, який помер дев'ять місяців тому. Його вбирають у папське одіяння й саджають на престол. Поруч ставлять диякона: він відповідатиме за підсудного, який сам уже говорити не може.
Навпроти – новий папа Стефан VI. Починається суд. Мерцеві ставлять запитання: «Коли ти був єпископом Порто, навіщо ти з честолюбства захопив вселенський Римський престол?»
Відповіді, звісно, немає. Але щоб зрозуміти, звідки взялося саме це запитання, доведеться повернутися на тридцять років тому, у далеку Болгарію.
Єпископ, якого не відпустили до болгар
У 864 році Формоз став єпископом Порто – невеликого міста біля гирла Тибру, поруч з Римом. Через два роки папа Миколай I відправив його до Болгарії. Князь Борис щойно охрестив свій народ і шукав, у кого отримати легалізацію: у Риму чи в Константинополя.
Формоз виявив себе так добре, що Борис попросив поставити його архієпископом Болгарії. Здавалося б, кращого кандидата не знайти: болгари його знають і поважають. Але папа Миколай відмовив.
Причина відмови була канонічною.
Давні церковні правила забороняли єпископу переходити з однієї кафедри на іншу. Єпископ вважався заруч#ним зі своєю Церквою: поставлений у Порто – значить, служи тільки в Порто.
Формоз повернувся додому, а Болгарія близько 870 року перейшла під юрисдикцію Константинополя.
Те саме правило, яке тоді втримало Формоза, через тридцять років обернеться проти нього.
З Порто на престол Петра
Далі життя Формоза нагадувало гойдалки. У 876 році папа Іоанн VIII засудив його. Серед звинувачень звучало, що він нібито з честолюбства домагався болгарської архієпископії й навіть римського престолу. У 883 році наступний папа, Марин I, повернув йому кафедру в Порто.
А восени 891 року Формоз сам став папою. Йому було вже за сімдесят. Час був важкий: Італію роздирали знатні роди, кожен з яких мріяв про імператорську корону. У 892 році Формоз коронував Ламберта Сполетського. А через чотири роки поклав корону на його супротивника – Арнульфа Каринтійського.
У квітні 896 року Формоз помер, прожив близько вісімдесяти років. Його наступник Боніфацій VI протримався на престолі близько двох тижнів. У травні обрали Стефана VI.
Цікава деталь: єпископом міста Ананьї Стефана колись поставив саме Формоз. Тепер же учень готувався судити свого покровителя.
Вирок мерцеві
Хто стояв за цим судом, історики сперечаються досі. Найчастіше підозрюють сполетських правителів, які не пробачили Формозу коронації суперника. Але формально все виглядало як суто церковне розслідування.
Звинувачення полягало в тому, що Формоз порушив церковне правило про порядок переходу єпископів на іншу кафедру. Він був єпископом Порто, а отже, не мав права ставати єпископом Рима. Звідси висновок: його обрання недійсне. А якщо так, недійсні й усі рукоположення, які він звершив за п'ять років понтифікату.
Вирок виконали просто на місці. З тіла зірвали облачення. Відрубали пальці правої руки, якими папа колись благословляв. Тіло протягли через базиліку. Літопис згадує, що з рота змученого понтифіка текла кров.
Формоза закопали на цвинтарі для чужоземців. Але й цього виявилося замало. Тіло невдовзі викопали і кинули в річку.
Відплата судді
Далі історія обростає різними версіями. За однією з них тіло з річки витягнув монах. За іншою, його знайшли рибалки.
Згідно з римським переказом, коли тіло принесли до собору святого Петра, образи святих нібито «шанобливо вітали» його. Прямих свідчень цьому немає, але сама розповідь показує, як до Формоза ставився народ.
А Рим тим часом вирував. Влітку того ж 897 року спалахнуло повстання, під час якого Стефана VI скинули, кинули до в'язниці й там задушили. Неправедному судді теж було винесено смертний вирок.
Парад пап
Далі події понеслися з шаленою швидкістю. У грудні 897 року папа Феодор II виправдав Формоза і перепоховав його в соборі святого Петра. Сам Феодор правив рекордно мало - близько двадцяти днів.
У 898 році папа Іоанн IX скликав синоди в Римі та Равенні. Вони підтвердили виправдання Формоза, наказали знищити акти «трупного собору» і заборонили надалі судити померлих.
Але крапку в цій історії не було поставлено. Через кілька років, за папи Сергія III, засудження Формоза відновили. Священників, яких він рукоположив, вважали мирянами, якщо вони не погоджувалися прийняти рукоположення заново.
За неповних вісім років після смерті Формоза на римському престолі змінилося сім пап.
Одні правили кілька тижнів, інші – пару років. Суд над мертвим нічого не вирішив, зате відкрив одну з найтемніших сторінок в історії папства.
Правило, що стало помстою
Сама по собі канонічна норма про процедуру переходу єпископів була розумною. Вона захищала паству від честолюбців, які шукали заможнішу кафедру. Вона нагадувала, що єпископ служить конкретній церкві, а не заради своєї кар'єри. Саме ця норма свого часу втримала Формоза в Порто, хоча болгари дуже на нього чекали.
Але в 897 році те саме правило перетворилося на смертельну зброю. На нього посилалися заради помсти покійнику, який перейшов дорогу сильним світу цього.
Історія папи Формоза показує, що церковні правила працюють лише доти, доки за ними стоїть турбота про людей. Коли ними користуються заради розправи, вони ранять насамперед тих, хто ними злочинно користується. Суд над мертвим папою зрештою став ганьбою не для самого Формоза, а для його суддів. І Рим зрозумів це швидше, ніж встигли висохнути чорнила на обвинувальному вироку.
