Чи внесуть до Пантеону героїв осіб, які прославляли нацистів?
Важко довести, що люди, які надсилали вітання Гітлеру та прославляли нацистську армію, не підпадають під закон про засудження нацизму.
85 років тому, 30 червня 1941 року, у Львові відбувся «Акт проголошення Української держави». У п. 3 документа сказано: «Українська Держава буде тісно взаємодіяти з Національно-Соціалістичною Великою Німеччиною, яка під керівництвом свого Вождя Адольфа Гітлера створює новий порядок у Європі та світі».
В Акті прославлялися голова ОУН Бандера та засновник ОУН Коновалець. Того ж дня відбулися Національні збори, на яких виступив митрополит УГКЦ Йосип Сліпий, а також уніатський капелан Іван Гриньох. Крім того, було зачитано привітальне слово митрополита А. Шептицького з такими словами:
«Переможну Німецьку Армію вітаємо як визволительку від ворога».
За підсумками зборів було надіслано «привітання Творцю і Вождю Великої Німеччини АДОЛЬФУ ГІТЛЕРУ, привітання Славній Німецькій Непереможній Армії».
Було зазначено, що
«всі присутні особливо гаряче і щиро вітали присутніх на Зборах високих офіцерів німецької армії».
1 липня Рада прийняла закон про «Український національний пантеон».
У ньому йдеться про те, що в Пантеоні можуть бути, зокрема, увічнені особи, які зробили видатний внесок у становлення релігії в Україні. І, враховуючи нинішній привілейований статус УГКЦ, немає сумніву, що туди спробують внести Шептицького або Сліпого.
Але є проблема: згідно з текстом закону, в Пантеоні не можуть бути увічнені особи, «на яких поширюються обмеження, передбачені» законами України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів...».
Як ми розуміємо, буде досить важко довести, що люди, які надсилали вітання Гітлеру та прославляли нацистську армію, не підпадають під закон про засудження нацизму. Повною мірою це, до речі, стосується не лише уніатських єпископів, а й Бандери, Стецька, Мельника, Шухевича та інших.
Втім, є підозра, що ніхто нічого доводити не буде. Можна просто промовчати і вдати, що нічого «такого» не було.
