Резолюція круглого столу «Питання духовної безпеки в інформаційному суспільстві» (Повний текст)

6 вересня у Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі відбувся круглий стіл на тему «Питання духовної безпеки в інформаційному суспільстві». Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ публікує повний текст Резолюції круглого столу.
 
РЕЗОЛЮЦІЯ

круглого столу «ПИТАННЯ ДУХОВНОЇ БЕЗПЕКИ В ІНФОРМАЦІЙНОМУ СУСПІЛЬСТВІ»

6 вересня 2016 року Свято-Успенська Києво-Печерська Лавра

Заслухавши доповіді богословів, фахівців в галузі інформаційних технологій, історії, права та психології, учасники круглого столу «Питання духовної безпеки в інформаційному суспільстві», який з благословення Предстоятеля Укранської Православної Церкви Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія відбувся у Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі 6 вересня 2016 р., поділяючи стурбованість повноти Української Православної Церкви стосовно суттєвих ризиків для духовного життя, що дедалі поглиблюються із розвитком інформаційно-комунікаційних технологій, вважають за необхідне заявити про таке:

1. Оцінка тенденцій розвитку науки і технологій, а також системних дій влади щодо присвоєння унікальних ідентифікаторів за всесвітніми стандартами, документування громадян та верифікації документів із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру, з точки зору православного християнина, може даватися лише в світлі вчення слова Божого і в контексті розбудови царства антихриста, оскільки ця проблема має не тільки світський, але, перш за все, духовний вимір;

2. Позиція і дії православних віруючих, які відмовляються від прийняття універсального номера запису в реєстрі (УНЗР) і, відповідно, від оформлення документів із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру (ЄДДР), є безпосереднім виявом та реалізацією їх релігійних переконань згідно зі своїм віровченням;

3. Вищезазначені процеси знеособлення та фактичної втрати права людини на ім’я в очах віруючої людини мають антихристиянську, богоборчу спрямованість і безпосередньо впливають на можливості формування цілісної особистості та свободу її волевиявлення, мають виразні ознаки фізичного та духовного поневолення, створюють умови для всесвітнього кібернетичного управління інформацією та «людським капіталом» із відповідними духовними наслідками;

4. Сьогодні є підстави із впевненістю стверджувати про постійне звуження у національному законодавстві прав віруючих, яке відбувається з попранням ч. 3. ст. 22 Конституції України, норми якої забороняють при прийнятті нових законів скасування вже існуючих прав і свобод;

5. Права громадян на свободу совісті та віросповідування, а також можливості реалізації їхніх невідчужуваних конституційних прав безпосередньо обмежуються прийнятими владою безальтернативними нормами законодавства, в першу чергу, Закону України № 5492-17 від 20 листопада 2012 р., Закону України № 1474-19 від 14 липня 2016 р., які підкреслюють типологічний збіг універсального ідентифікатора з обмеженнями апокаліптичних часів;

6. Громадяни України, де Православ’я є державотворчою релігією, опиняються в умовах, коли вони не захищаються від прямого та непрямого примусу зі сторони органів влади та недержавних структур в питаннях, що відносяться до посвідчення особи та обробки персональних даних. На сьогодні в українському законодавстві відсутні механізми для надання можливості реалізації невідчужуваних конституційних прав без прийняття унікального ідентифікатора (УНЗР), а найближчим часом – без оформлення біометричних документів та необхідністю їх постійної верифікації засобами Реєстру;

7. Найбільш обмеженими у своїх правах з 1 жовтня 2016 р. є діти з 14 років, які мають отримати паспорт громадянина України вперше, громадяни, які втратили паспорти, а також громадяни, яким виповнюється 25 чи 45 років і чиї паспорти у формі книжечки на цьому перехідному етапі стають недійсними;

8. Відбувається докорінна зміна паспортного режиму, оскільки біометричний електронний паспорт-картка передбачає постійну верифікацію у Реєстрі і втрачає властивість самодостатнього документу, що посвідчує особу. Власником паспорта стає держава, а громадянин зобов’язується його отримати. Фактичним паспортом у найближчий час стане дос’є (файл) з персональними даними людини в практично незахищеному Реєстрі. Водночас, людині замість традиційного документа пропонується електронна картка ― пристрій з безконтактним електронним носієм,― яка є формою заяви на отримання дозволу на проходження процедури посвідчення своєї особи та існування її в системі.

9. За таких умов штучний віртуальний образ людини, що формується в Реєстрі, у правовому значенні стає первісним по відношенню до реальної людини;

10. Єдиний державний демографічний реєстр стає головним джерелом суб’єктності людини та її здатності брати участь у будь-яких правовідносинах. Реалізація конституційних прав громадян залежатиме від наявності спеціального обладнання, за умови успішного проходження ідентифікації та верифікації засобами Реєстру.Оскільки Єдиний державний демографічний Реєстр та паспорт є власністю України, держава стає власником усіх персональних даних особи, а відтак, прав і свобод людини і громадянина;

11. Унікальний номер запису в Реєстрі (УНЗР) за своєю правовою суттю є аналогом-замінником ІПН (індивідуального податкового номеру) з більш широким колом практичного обов’язкового застосування. Наявність цифрового імені, що присвоюється системою, повністю зумовлюватиме життєдіяльність людини у суспільстві, свідчитиме про належність людини до даної системи, символізуватиме підпорядкованість людини цій системі;

12. На Нюрнберзькому процесі (20.11.1945 р. – 1.10.1946 р.) Міжнародний військовий трибунал в числі інших злочинів нацизму визнав практику присвоєння людям номерів і таврування цими номерами людей злочином проти людяності, що не має терміну давності;

13. Поширення електронного документообігу, підготовка до впровадження цифрових грошей, зміна самої сутності влади, а саме перехід від суверенного гаранта конституційних свобод громадян до глобально уніфікованої структури з надання платних електронних послуг означає, поза іншим, поглиблення незахищеності людини перед ідеологічним тиском, нав’язуванням моделей поведінки, управлінням через регулювання електронних статусів;

14. Духовенство та вірні Української Православної Церкви є законослухняними громадянами, що турбуються про мирне, благочестиве і благополучне життя всього суспільства і тому стоять за суворе дотримання принципів та норм Конституції України, в жодному разі не відмовляючись від виконання своїх обов’язків перед державою, в тому числі від сплати податків.