31 жовтня – пам'ять святого апостола і євангеліста Луки

Святий апостол і євангеліст Лука, уродженець Антіохії Сирійської, апостол від 70-ти, сподвижник святого апостола Павла, лікар з освіченого грецького середовища.

Почувши про Христа, Лука прибув до Палестини і тут гаряче сприйняв спасительне вчення від Самого Господа. У числі 70-ти учнів святий Лука був посланий Господом на першу проповідь про Царство Небесне ще за життя Спасителя на землі. Після Воскресіння Господь Іісус Христос з'явився святим Луці та Клеопі, які йшли в Емаус.

Апостол Лука взяв участь у другій місіонерській подорожі апостола Павла, і відтоді вони були нерозлучні. Коли святого Павла залишили всі соратники, апостол Лука продовжував поділяти з ним усі труднощі благовісницького подвигу.

Після мученицької кончини первоверховних апостолів святий Лука залишив Рим і з проповіддю пройшов Ахайю, Лівію, Єгипет і Фіваїду. У місті Фіви він мученицьки закінчив земний шлях.

За переданням, він написав перші ікони Божої Матері. «Благодать Народженого від Мене й Моя милість з цими іконами нехай буде», – сказала Пречиста Діва, побачивши ікони. Святий Лука написав також ікони святих первоверховних апостолів Петра і Павла.

Євангеліє написане ним у 62-63 роках в Римі, під керівництвом апостола Павла. Святий Лука в перших віршах чітко висловив мету своєї праці: найбільш повно і в хронологічній послідовності описав по порядку все, що відомо християнам про Іісуса Христа і Його вчення, і тим самим дав тверде історичне обгрунтування християнського уповання.

Він ретельно досліджував факти, широко використовував усний переказ Церкви та розповіді Самої Пречистої Діви Марії. В богословському змісті Євангеліє від Луки відрізняється насамперед вченням про всезагальність спасіння, звершеного Господом Іісусом Христом, про вселенське значення євангельської проповіді.

Святий апостол написав також книгу Діянь святих апостолів у 62-63 роках в Римі. Книга Діянь, будучи продовженням Четвероєвангелія, оповідає про труди і подвиги святих апостолів після Вознесіння Спасителя.

У центрі оповідання – Апостольський Собор (51 рік по Різдві Христовому), як основна церковна подія, що послужила догматичною підставою для відмежування християнства від юдейства і самостійного поширення його в світі. Богословським предметом книги Діянь є переважно Домобудівництво Святого Духа, здійснюване в заснованій Господом Іісусом Христом Церкві від Вознесення і П'ятдесятниці до Другого пришестя Христового.