Коли зникають держави – зникають Церкви, – речник УПЦ КП
Підстав для затвердження автокефальної Церкви не було, поки Україна була частиною «московського імперського проекту», зазначив Євстратій Зоря.
Церкви зникають, коли зникають держави. Таку думку висловив в інтерв'ю Credo речник Київського «патріархату» Євстратій Зоря.
За його словами, незалежна Церква може повноцінно існувати лише в незалежній державі, тому в Україні не було підстав для автокефалії, поки вона була «частиною московського імперського проекту».
«І саме тому митрополит Філарет, як тільки українська держава стала незалежною, відразу став на цей шлях, – зазначив Зоря. – Так, не було держави – не було можливості мати автокефальну Церкву. Виникла незалежна держава – відразу виникли і підстави мати її. Власне, як це сталося з Грузинською, Болгарською та Румунською Церквами.»
На запитання про те, як бути з такими незалежними державами, як Білорусь, Молдова, Латвія, Казахстан, в яких немає автокефалій, Зоря відповів, що ці приклади лише підтверджують правило.
«У тій же Латвії православні – це переважна меншість. Як там може виникнути помісна Церква автокефальна?», – зазначив Зоря, додавши, що в майбутньому у зв'язку зі змінами, які очікують Російську Федерацію, зокрема територіальними, на цих територіях виникнуть нові Церкви.
«Щойно московський патріарший центр ослабне, а він ослабне рано чи пізно через те, що ослабне кремлівський центр, за цими лініями і виникнуть нові помісні Церкви. І, на мою думку, це перспектива найближчих десятиріч, зокрема, якщо реалізується один з можливих геополітичних сценаріїв, коли "Могутність китайськи приростати буде Сибіром", я більш ніж упевнений, що з православних в Сибіру дуже швидко виникне навіть не автономна, а автокефальна Китайська Православна Церква», – передбачає речник УПЦ КП.
Раніше Предстоятель Сербської Православної Церкви Патріарх Іриней в листі до Патріарха Варфоломія заявив, що сучасні світські держави використовують Церкву для того, щоб вона обслуговувала їхню ідеологію, і для досягнення цієї мети вдаються до хворобливого етнофілетизму і державно -центрічної ідеї. Це, своєю чергою, «призводить лише до одного – до загрози вселенському характеру Церкви.»
