Православні християни відзначають Дмитрівську батьківську суботу
Цього дня та напередодні православні відвідують храм, де служать заупокійні служби: увечері п'ятниці – парастас, зранку суботи – літургію, а після неї – Велику панахиду.
Дмитрівська батьківська субота – найближча субота перед днем пам'яті св. великомученика Димитрія Солунського (26 жовтня/8 листопада). Цього року – 2 листопада. Встановлена після битви на Куликовому полі. Спочатку відбувалося поминання всіх воїнів, які загинули у цій битві. Поступово Дмитрівська субота стала днем заупокійного поминання всіх покійних православних християн.
Історія встановлення
Дмитрівська субота встановлена великим князем Димитрієм Донським. Восени 1380 р. на Куликовому полі, захищаючи Вітчизну, війська благовірного князя Димитрія Донського здолали татаро-монгольське військо Мамая. Загинули тисячі воїнів. Поховання та відспівування героїв тривало довго. Князь Димитрій Донський доклав усіх зусиль, щоб гідно вшанувати полеглих. З того часу в суботу перед 26 жовтня / 8 листопада – днем пам'яті святого Димитрія Солунського (день тезоіменитства самого Димитрія Донського) – на Русі повсюдно звершували заупокійні богослужіння. Згодом у цей день стали вшановувати не лише воїнів, які за віру та Батьківщину життя своє на полі бою поклали, а й усіх покійних православних християн.
Традиції
Зазвичай у цей день і напередодні православні відвідують храм, де служать заупокійні служби: увечері п'ятниці – парастас, уранці суботи – літургію, а після неї – Велику панахиду.
У Дмитрівську батьківську суботу традиційно відвідують могили покійних рідних, у церквах і на цвинтарях служать панахиди, влаштовують поминальні трапези.
Цього дня, як і в інші батьківські дні (на м'ясопустну та Троїцьку суботи, у суботи 2-го, 3-го та 4-го тижнів Великого посту), православні християни моляться за упокій душ спочивших християн, переважно батьків. Але Дмитрівська субота несе в собі ще особливе значення: встановлена після Куликівської битви, вона нагадує нам про всіх тих, хто загинув, постраждав за православну віру.
Як писала СПЖ, поминальна субота: свідчення про тих, хто переступив поріг вічності.
