Церква вшановує пам'ять преподобного Серафима Саровського
Преподобний розпочав шлях подвижництва після паломництва до Києво-Печерської лаври та молитви біля печерських святих.
1 серпня Православна Церква святкує знайдення мощей преподобного Серафима Саровського. Цього дня віруючі згадують урочисте прославлення святого та відкриття його чесних мощей, яке відбулося 1903 року за величезного стікання паломників.
Важливим етапом формування духовного шляху преподобного (у миру Прохор Мошнін) стало паломництво до Києво-Печерської лаври. У юності Прохор пішки вирушив до Києва, щоб поклонитися святиням давньої обителі та отримати настанову від досвідчених старців.
Саме в Китаївській пустині старець Досифей прозрів у юнакові волю Божу і благословив його на чернецтво в Саровській пустині. Молитви біля мощей преподобних Антонія і Феодосія Печерських остаточно зміцнили рішення юнака присвятити життя Богу.
Життя отця Серафима в Сарові стало прикладом справжнього аскетичного подвигу. Він пройшов через суворі випробування, зокрема багаторічне пустельножительство в глухому лісі, трирічне мовчальництво та п'ятнадцятирічний затвор.
Особливе місце в церковному переданні посідає його подвиг стовпництва – тисячоденна безперестанна молитва на гранітному валуні з піднятими до неба руками. Навіть після жорстокого нападу розбійників, які проломили йому голову обухом сокири і залишили сутулим на все життя, преподобний виявив найвище християнське смирення та наполіг на помилуванні своїх кривдників.
Здобувши дари прозорливості та зцілення, старець приймав тисячі нужденних, зустрічаючи кожного словами: «Радосте моя! Христос воскресе!». Своїм учням преподобний залишив настанову про те, що головною метою життя християнина є «стяжання Духа Святого Божого». Преподобний Серафим мирно спочив 1833 року під час молитви, стоячи на колінах у своїй келії, і був похований у труні, яку власноруч виготовив задовго до кончини.
Як повідомляла СПЖ, Остапенко розповів, чи зафарбують фреску преподобного Серафима Саровського в Лаврі.
