Обереги під лаврською дзвіницею
У лаврському заповіднику представили колекцію з 36 ляльок-мотанок. Їх виготовили співробітники Державної казначейської служби України до 35-річчя незалежності. На презентації були перший заступник міністра культури І. Вербицький, командувач Нацгвардії О. Півненко та представники ПЦУ. Виставлятимуть колекцію у Великій лаврській дзвіниці.
Розповісти історію країни через народне ремесло – намір зрозумілий. Але питання не в історії, а в тому, що саме поставили в монастирі.
Мотанка в народній культурі не іграшка і не сувенір. Її вважають оберегом і вірять, що вона захищає дім і родину. За різними даними, мотанки виконували роль «громовідводу». Якщо ляльку клали в колиску до немовляти або поруч із хворим, вважалося, що злі духи й хвороби вважатимуть її живою людиною, «вселяться» в ганчір'яну постать і не зачеплять справжнього господаря.
Виходить, що в обителі, де майже тисячу років просять про захист Бога, відвідувачам пропонують речі, які за народними повір'ями (тобто з погляду християнина – марновірствами) захищають самі по собі.
Сьогодні святкується Собор Архистратига Михаїла, і встановив це свято в IV столітті Лаодикійський собор. Той самий собор у 36-му правилі заборонив кліру виготовляти так звані «предохранилища» (ті самі обереги), поставивши їх в один ряд із чарами й астрологією, а тих, хто такі речі носить, звелів виганяти з Церкви.
Ставлення Церкви до оберегів не змінилося й нині: віра в амулети залишається марновірством, несумісним із християнським життям. Показово, що в ті самі дні в тій самій Лаврі пролунала й інша відповідь на питання, хто ж насправді захищає людину.
В Агапітівському храмі Блаженніший Митрополит Онуфрій говорив у проповіді про ангелів-охоронців. «Ангел-охоронець супроводжує людину все земне життя й допомагає досягти вічного блаженства», – сказав Предстоятель. За його словами, ангел може «підказувати, радити, просити, благати», але не порушить вільної волі людини.
Як бачимо, віра Блаженнішого і те, що називають вірою в Заповіднику, – це дві різні віри.
В одній захист укладено в ляльку, яку потрібно правильно намотати. В іншій людину береже Бог через свого ангела, а від самої людини вимагається жити за заповідями.
Поєднати їх неможливо, і монастирська дзвіниця – останнє місце, де їх варто змішувати.
Залишається питання до представників ПЦУ, які прийшли на презентацію. Якщо вони вважають себе Церквою, у них був прямий привід сказати те, що сказав би будь-який священник: обереги – марновірство, і в стінах монастиря їм не місце. Але в повідомленні про презентацію нічого подібного немає.
І це мовчання дуже красномовно свідчить про те, чого навчають ті, хто вважає сьогодні Лавру своєю власністю.
