Церква святкує пам'ять преподобного Іова Почаївського
Ісусова молитва була невпинним діянням святого Іова Почаївського, пам'ять якого Православна Церква відзначає 10 листопада.
10 листопада Православна Церква відзначає пам'ять преподобного Іова Почаївського.
Преподобний Іов, ігумен Почаївський, чудотворець (у світі Іван Железо), народився в середині ХVI століття в Покутті в Галичині. У віці 10 років він прийшов до Преображенського Угорницького монастиря, а на 12-му році життя прийняв чернецтво. З юності преподобний Іов був відомий найбільшим благочестям, суворим подвижницьким життям і рано був удостоєний священничого сану. Близько 1580 року, на прохання відомого поборника Православ'я князя Костянтина Островського, він очолив Хрестовоздвиженський монастир поблизу міста Дубно і керував монастирем понад 20 років в обстановці гонінь на Православ'я з боку католиків і уніатів. На початку ХVII століття преподобний пішов на Почаївську гору і оселився в печері неподалік стародавньої Успенської обителі, славної своєю чудотворною Почаївською іконою Божої Матері. Братия обителі, полюбивши святого самітника, обрали його своїм ігуменом.
Преподобний Іов, ревно виконуючи посаду настоятеля, був лагідний і ласкавий з братами, сам багато працював, садив у саду дерева, зміцнював греблі біля монастиря. Беручи активну участь у захисті Православ'я, преподобний Іов був присутній на Київському Соборі 1628 року, скликаному проти унії. Після 1642 р. преподобний Іов прийняв велику схиму з ім'ям Іоанн. Іноді він повністю зачинявся в печері на три дні або цілий тиждень. Ісусова молитва була невпинним робленням його лагідного серця. За свідченням учня і укладача житія преподобного Іова Досифея, одного разу під час молитви преподобного печеру осяяло небесне світло. Помер преподобний Іов у 1651 році, проживши понад 100 років, після п'ятдесятирічного управління Почаївською обителлю. 28 серпня (10 вересня до н.ст.) 1659 року відбулося прославлення преподобного Іова.
Раніше СПЖ повідомляла, що 9 листопада Церква відзначала пам'ять преподобного Нестора Літописця.
