Як православним святкувати Новий рік?
«Святкуйте так, щоб на другий день могли причаститися»
За мить до Нового року перед православним людом завжди постає вибір як відсвяткувати ? І чи взагалі святкувати?
З дитинства не збереглося в пам’яті яскравих моментів зустрічі Нового року, зате юність та період «студент-армія- шатання» своєю яскравістю феєрично доповнили дитинство та доповнювали б і до сьогодні. Але втрутився Бог, допоміг, навчив та змінив.
Років надцять тому разом з друзями вперше на Новий рік поїхали в Почаївську Лавру. Всеношна...така довга на той час, Шестопсалміє, за вікнами звук від петард, а хтось з боку шепче : «Ага, бач, як біси стріляють» і так декілька разів. Не знав що відповісти, але чомусь повірив і кивнув, що так. Потім був ночліг, в храмі на підлозі, неподалік від мощів Преподобних . Ранкова Літургія і радість, справжня радість, яка доповнювалася постом і бажанням духовного зростатання. І це було сильно, по-справжньому, по -православному.
Наступні кілька років святкування Нового року також проходили в Почаївській Лаврі. Ніч на підлозі, та сама радість і нестримне бажання бачити, шукати щось нове для спасіння. Ми дарували самі собі подарунки, у вигляді великої кількості благословінь від священиків, а додому їхали з іконками та великим багажем Почаївських листівок, які потім дарували друзям. О, які то були хороші дні!!!
А потім трапилася біда, не з Новим роком, новорічні ночі і надалі проходили в молитві і завжди в святинях. Біда через «святість» . Зловив ту «святість» і засяяв! Я, в храмі молюсь, бачиш, а за храмом грішники і біси стріляють. Не смішно. Але знову втрутився Бог, допоміг, навчив та змінив. Головне відключив, сіяння.
Святкувати Новий рік можна! Без складностей, не порушуючи посту, але на перше місце ставити Бога. Святкування не має зруйнувати трепетні почуття Різдва Христового, а підготовка та суєта не повинні лишити нас сил для зустрічі Бога. Важливо, не розгубити свої постові труди, як подарунок Богові, в одну ніч, а потім з душевною пустотою підходити до ясел Христа.
Так, ми живемо за цим календарем, відзначаємо дні народжень, пам’ятні дати, тому не потрібно відкидати та обманювати себе, що тільки церковний календар, а іншого не існує.
В ніч з 31 на 1 вже стало доброю традицією служити нічну Літургію , дякувати Богу, все більше і більше храмів відкриті в цю ніч та все більше людей йдуть до них. Тому , зустрівши Новий рік в храмі, можна подякувати Йому за минулий рік та попросити благословіння на рік прийдешній, тим більш, що після Літургіі , в багатьох храмах служиться новорічний молебень.
Для нас, правосланих людей, бажаючих жити церковним життям, природним є бажання зв’язати кожну подію в своєму житті з Божественною Літургією, церковною молитвою і участю в Таїнствах Церкви. Це добра і благочестива традиція, а Новий рік є однієїю із тих подій.
А вже потім, можна зібратися з рідними, з друзями, з близькими сердцю людьми, за столом з пісними стравами, це ж не часто буває. Привітати один одного, згадати хороші моменти року який збігає, підвести підсумки, переосмислити здобутки і втрати, простити і попросити прощення, відпустити негаразди і розчарування, подякувати Богу за те, що було, та те, чого не було, а також просити Його про підтримку в наступному році. Новий рік – це завжди надії та очікування, це віра у те, що наступного року все зміниться.
Неодмінно заглянемо і в церковний календар: 1 січня ( 19 грудня ст. ст) пам’ять Іллі Муромця, преп. Амфілохія Почаївського та муч. Воніфатія. Новий рік прекрасний празник, але він не дає причини для обпивання. Саме до мученика Воніфатія звертаються про допомогу друзі Бахуса. Тому не потрібно забувати про стриманість та скромність у святкуванні, від неї і «святість» не зловиться і не стидно буде на другий день дивитися комусь в очі. Один отець казав: «Святкуйте так, щоб на другий день могли причаститися».
Звичайно, що в когось буде хоровод, ресторан, бенгальські вогні, розпусні новорічні телевізійні програми, а що , так вся країна, а ми що гірші? Тут, увага, не зловіть «святість», через осудження, бо сіяння буде більше ніж від гірлянд та зірки на ялинці. Осудимо краще себе , бо ми самі не навчилися і людей не навчили як святкувати і що святкувати.
Не забуваймо, що попереду ще більша подія. Готуймося до Різдва Христового, чекаймо цей торжественний празник, і пам’ятаймо, що до ясел Новонародженого Спасителя світу ми маємо принести скромний дар- це можуть бути і постові труди.
З Новим роком, православні!
