Чим тітушки під судами УПЦ відрізняються від тітушок Борщагівки?
Реакція на події в Петропавлівській Борщагівці нагадала про багаторічну кампанію проти УПЦ. Ті самі люди, ті самі ярлики. І відсутність доказів.
9 листопада 2026 року Володимир Зеленський прийшов до Києво-Печерської лаври. Не молитися і не розмірковувати про духовне. Мета візиту була простішою: він вирішив використати Трапезний храм, щоб поспілкуватися з популярними артистами та вручити їм нагороди. Цю зустріч можна було провести будь-де — в Офісі Президента, Маріїнському палаці, Українському домі або ще в сотні інших місць Києва. Але Зеленський обрав саме Лавру. Навіщо? Адже він не сказав там ні слова про віру чи християнство.
Здається, причина лежить на поверхні: Зеленський сприймає Києво-Печерську лавру як один зі «своїх» об'єктів, де можна проводити поточні державні заходи.
Тим часом Українська Православна Церква продовжує боротьбу за свою святиню. Лише в листопаді призначено кілька судових засідань. Але зараз хотілося б звернути увагу не на перипетії судових розглядів, а на те, що відбувається навколо них в останні місяці.
Ще півроку тому засідання проходили досить тихо і спокійно. Однак з певного моменту адвокати та віруючі УПЦ стали метою серії спланованих атак — як медійних, так і силових.
Так збіглося, що почалися вони влітку, після того як в Успенський собор потрапив російський дрон і тема Лаври міцно увійшла в риторику Зеленського. Відтоді тут побували десятки міжнародних делегацій, уряди низки країн виділили на відновлення собору великі суми. Мінкульт регулярно проводить у храмах Лаври симпозіуми та конференції, Олена Зеленська організовує саміт перших леді та джентльменів. А 15 серпня Зеленський влаштував у Лаврі урочистий державний захід, присвячений 975-річчю обителі.
Така активність влади навколо Лаври дивовижним чином збіглася з активністю «патріотів» на судових засіданнях. Туди почали стягуватися молоді люди в балаклавах і влаштовувати різні «акції». Причому брали в них участь добре відомі представники радикальних рухів: голова «Братства» Дмитро Корчинський, один з організаторів захоплення кафедрального собору в Черкасах Давид Пшеничний, учасники руху Євгена Карася «Основа майбутнього» (колишня «С14»). Відвідували засідання і нардепи, чинні та колишні, — наприклад, Соломія Бобровська та Андрій Лозовий.
На адвокатів УПЦ уже здійснювалися фізичні напади, а в коридорах суду групи активістів залякували віруючих. А потім з гордістю виставляли відео в мережу.
Примітно, що цих активістів до будівель судів звозять організовано, на мікроавтобусах, які, за даними ЗМІ, купувалися для потреб військових.
Це – «силове» крило: воно залякує юристів і парафіян, які приходять на засідання підтримати Церкву.
Є й «медійна підтримка». На одне з останніх засідань прийшла нардепка Соломія Бобровська. Вона назвала віруючих УПЦ «зомбованими любителями руського миру» та заявила, що чекає реакції СБУ на процес щодо Києво-Печерської лаври. А Андрій Лозовий кликав своїх прихильників на суди такими невибагливими картинками.
Євген Карась, який довгі роки організовував провокації проти Києво-Печерської лаври, сьогодні закликає «нарешті деокупувати всі наші церкви і храми та позбавити Путіна стратегічного резерву диверсантів і агентури».
За збігом обставин Карась отримав від Зеленського державні нагороди.
Все це дуже схоже на скоординовані дії радикалів і деяких нардепів, які чинять тиск на суддів, юристів і віруючих УПЦ, щоб справа щодо Києво-Печерської лаври вирішилася «правильно».
Схема проста: спочатку звичайним українцям – віруючим УПЦ – приклеюють «московський» ярлик, а потім, прикриваючись ним, їх «кошмарять».
А тепер перейдемо до теми, яка нібито не пов'язана з акціями радикалів біля судів у справі Лаври.
Про «в'язницю» в підвалі в Петропавлівській Борщагівці
2 листопада в Петропавлівській Борщагівці під Києвом розгорівся скандал навколо військової «в'язниці» в підвалі приватного будинку. Його досі обговорює вся країна, і про нього вже сказано чимало, тому не будемо повторюватися. Звернемо увагу лише на два моменти.
- Після того як протестувальники «відбили» в'язнів (за різними оцінками, це були військовослужбовці, які самовільно залишили частину, та щойно мобілізовані українці), на місце прибула група міцних молодих хлопців з бітами та в балаклавах, які хором читали «Молитву українського націоналіста». Вони одразу почали жорстоко бити й розганяти присутніх. Хто це був, влада нібито не знає. Наприклад, командувач НГУ Олександр Півненко сказав: «У масках, балаклавах – це не наші військові, 100 %. Наші військовослужбовці будуть у формі, вони зараз ще не підійшли. Я не знаю, хто ці люди в балаклавах».
- Реакція лідерів радикалів на конфлікт біля «в'язниці». Вони не просто підтримали владу. Створюється враження, що ті, хто розганяв протестувальників, їм як мінімум добре знайомі. Наприклад, Євген Карась розмістив відео розгону на своєму каналі та назвав його «повною нейтралізацією повстання мавп»:
«Феєричний хрестовий похід козаків проти нечисті під молитву українського націоналіста. Сявки зі страху розбігалися, як упирі від сонячного проміння. Зрозуміли всі, що пора додому миттєво, за секунду. А ви кажете, що дурнів неможливо розумом наділити. Стусан під *опу запускає мозок у будь-якого дурня!»
14-річного підлітка, якого охоронці «в'язниці» ударом лопати скинули у двір, Карась називає «личинкою», «мавпочкою» та «русскоговорящою твариною».
Схоже, відреагував і Дмитро Корчинський – ще один радикал, який довгі роки «працював» проти Церкви. Те, що сталося, він назвав «бунтом цивільних покидьків проти військового порядку та військової дисципліни», а про тих, хто підтримував протестувальників, заявив, що вони грають на руку окупантам. Після розгону Корчинський випустив відео під заголовком «Успіх ФСБ на Петропавлівській Борщагівці», тобто фактично записав усіх в агенти ФСБ.
Нардеп Соломія Бобровська напряму ФСБ не згадувала, але в ефірі ТБ порівняла протестувальників з організаторами проросійських мітингів 2014 року в Луганську та Донецьку.
Звісно, зіткнення біля «військового об'єкта» і захоплення храмів – різні події, і йдеться в них про різних людей. Але мова, якою описують їхніх учасників, підозріло схожа. Та й схема та сама: без жодних доказів почепити ярлики «агентів ФСБ» і «москалів», щоб виправдати застосування сили або переслідування конкретних людей.
Просто збіглося
Ще недавно «осередком ФСБ» називали Києво-Печерську лавру, «опорниками» – храми УПЦ, а священників – «полковниками ФСБ». Під цими гаслами храми штурмували загони молодих людей у балаклавах. Так було під час захоплення Свято-Духівського собору в Чернівцях, Різдвяного – в Івано-Франківську, Михайлівського – в Черкасах і в багатьох інших випадках. Влада цим захопленням не перешкоджала й знизувала плечима: мовляв, не знаємо, хто ці люди.
Тепер схожа ситуація трапилася на Петропавлівській Борщагівці. Натовп невідомих з бітами та в балаклавах розігнав протестувальників, а влада в подиві розводить руками – мовляв, не розуміємо, хто б це міг бути.
При цьому в лідерів радикалів є в підпорядкуванні міцні хлопці, які час від часу влаштовують силові акції.
І виходить так, що ці акції збігаються з інтересами влади, зокрема й у питаннях, пов'язаних із Церквою. Ми, звісно, розуміємо, що все це – суто випадковість і що такі волелюбні люди не можуть бути в услужінні в владоможців. Просто так збіглося, буває.
