Монахи відновили, держава забирає: абсурд навколо Почаївської лаври
Держава вимагає забрати в монастиря будівлі – нібито задля збереження пам’яток. У що може перетворитися святиня під управлінням держави? Це ми вже проходили.
2 листопада 2026 року Тернопільська обласна прокуратура подала позов про дострокове розірвання договору, за яким Свято-Успенська Почаївська лавра користується державними будівлями. Угоду було укладено у 2003 році строком на 50 років. Тепер прокурори стверджують, що монастир порушив її умови: зносив внутрішні стіни в келіях та архієрейському домі, облаштовував нові проходи, виконував фасадні роботи й наносив розписи без необхідних погоджень. Усе це, на думку прокуратури, загрожує збереженості та історичній автентичності пам'ятки.
Чи зможе держава зберегти Лавру краще за ченців? Щоб відповісти на це питання, звернімося до документів, заяв і фотографій.
Музей атеїзму, лікарня та свинарники
На відміну від Києво-Печерської лаври, у Почаєві чернече життя за радянських часів повністю не припинялося. Братії вдалося зберегти обитель, хоча держава поступово відбирала в неї господарство, будівлі та землю, а самих ченців виселяли й переслідували.
Про те, що саме було відібрано, в інтерв'ю СПЖ розповів Блаженніший Онуфрій, який у 1988–1990 роках був намісником Почаївської лаври. За його словами, на лаврській території діяло близько 30 державних установ і підприємств. У колишньому готелі для прочан розміщувався музей атеїзму, у старовинному братському корпусі – психіатрична лікарня. Багато будівель перебували в аварійному стані. Відродження почалося 1988 року, коли влада дозволила Церкві провести ремонт і реставрацію.
2 травня 2023 року нинішній намісник Лаври митрополит Володимир (Мороз) звернувся до голови Тернопільської облради Михайла Головка. У відеозверненні він перелічив, що розміщувалося в лаврських приміщеннях: неврологічна лікарня, поліклініка № 2, пральня, міліція, санітарні та господарські установи, морг, свинарники, зерносклади. У будівлі нинішньої семінарії містився музей атеїзму. У лікарняному храмі великомученика Пантелеймона влаштували пункт забору аналізів, а самі аналізи зберігали в вівтарі. Будівлю, де нині розташовані друкарня та іконописна майстерня, повернули братії в аварійному стані після закриття неврологічної лікарні 1998 року. Відновлювати довелося й архієрейський дім, у якому розташовувалися пральня та поліклініка. На території Лаври мешкали 63 родини – стараннями монастиря всі вони отримали нове житло.
Ще раніше, в інтерв'ю 2012 року, владика Володимир (тоді ще єпископ) розповідав: щоб повернути собі лаврські приміщення, монастирю доводилося власним коштом купувати інші будівлі. Туди перевели неврологічну лікарню, пральню та аптечний склад.
Стан приміщень, які отримав монастир у 1990-х роках, шокує.
Фотографії замість декларацій
До звернення намісника додавався фотоальбом «було – стало». Наводимо кілька пар знімків: будівлі до відновлення та після нього. Саме ці роботи прокуратура тепер вважає загрозою збереженню та історичній автентичності пам'яток.
Ще наочніше перетворення обителі видно на загальних знімках Лаври 1999 і 2019 років.
Загальний вигляд Почаївської лаври дає ще наочніше уявлення про те, як обитель змінилася завдяки старанням братії. На двох фотографіях – вигляд Лаври в 1999 і 2019 роках.
Що збиралися «рятувати» у 2023 році?
Три роки тому деякі українські політики вже відкрито вимагали прибрати УПЦ з Почаєва. У червні 2023 року тодішній голова Тернопільської обласної ради Михайло Головко заявив: якщо Лавру передадуть місцевій громаді, він знайде спосіб «вигнати» з неї УПЦ і розірвати договір. Мету було названо прямо, без дипломатичних реверансів – жодного слова про збереження пам'яток, «неправильні» розписи чи нові проходи. Просто треба вигнати УПЦ.
Саме до Головка в травні 2023 року звертався намісник Лаври митрополит Володимир, закликаючи не повторювати помилок колишніх гонителів монастиря, доля яких склалася, м'яко кажучи, невтішно. Головко не дослухався, а в червні 2025 року Вищий антикорупційний суд засудив його до дев'яти років позбавлення волі з конфіскацією майна у справі про хабар. Не беремося стверджувати, що тут є прямий причинно-наслідковий зв'язок, але замислитися є над чим.
Що саме вважається порушенням?
У 2024 році Мінкульт проводив у Лаврі перевірки, після яких з'явилися претензії до будівельних і реставраційних робіт. У Лаврі відповідали, що поточний ремонт передбачений договором, а частина втручань була необхідна для усунення пошкоджень.
Показовий приклад – суперечка навколо тамбура Успенського собору, яким монастир нібито спотворив історичний вигляд пам'ятки. У 2024 році Лавра спростувала це звинувачення влади, надавши знімки 1939 року, на яких біля собору вже є тамбури, і послалася на паспорт пам'ятки з фотографіями літа 2003 року: на них видно, що нинішній тамбур існував ще до укладення договору 12 грудня того ж року. Тобто правоту монастиря підтверджено документально, але його все одно звинувачують у порушенні договору 2003 року.
Як зберігає пам'ятки сама держава
Що відбувається з давніми обителями під управлінням держави, наочно показує приклад Києво-Печерської лаври. Її почали повертати Церкві в 1988 році, і, як і в Почаєві, значна частина будівель тоді була в аварійному стані. Потім були роки ремонту й реставрації – це видно на архівних знімках, опублікованих самою обителлю. Кожен може на власні очі переконатися, в якому жалюгідному стані була Лавра за радянської влади і якою квітучою вона стала за роки церковного управління. Але відреставровано переважно ті будівлі, які перебували у віданні Церкви. З приміщеннями, якими керував заповідник, ситуація інша.
26 травня 2025 року Мінкульт опублікував підсумки перевірки Національного заповідника «Києво-Печерська лавра». З'ясувалося, що 21 пам'ятка перебуває в незадовільному або частково незадовільному стані, одна – в аварійному, на чотирьох реставрацію зупинено, а на 23 не оформлено охоронних договорів. З понад 17 млн гривень, виділених на реставрацію в 2024 році, 11 млн залишилися невикористаними. Відомство також повідомило про неправильну реставрацію Троїцької надбрамної церкви: під час робіт постраждали розписи. Очевидна нездатність державного заповідника підтримувати будівлі в нормальному стані.
Проблема не обмежується Києвом. Ось ще кілька прикладів того, наскільки «ефективно» держава піклується про історичні пам'ятки. У серпні 2026 року стався вже другий за рік обвал стіни Хотинської фортеці. За повідомленнями адміністрації заповідника, після першого обвалу подальше руйнування було передбачуваним, однак протиаварійні роботи так і не провели. На Полтавщині продовжує руйнуватися Різдвяний храм у Вергунах – пам'ятка національного значення 1801 року.
У Тернопільській області в мережі публікували знімки зруйнованого костелу у Великому Ходачкові.
Подібне безгосподарне ставлення до пам'яток сакральної архітектури можна побачити також у Кисилині, Новому Загорові, Турильчі, Неверкові, Годовиці та інших місцях. Звісно, не всі ці об'єкти перебувають безпосередньо на балансі Мінкульту. Але це не знімає питання про ефективність державної системи охорони культурної спадщини. Підкреслимо: йдеться про запустіння, а не про руйнування внаслідок бойових дій.
Висновок
Тепер прокуратура просить суд розірвати договір щодо Почаївської лаври, що діє з 2003 року. Чи візьме суд до уваги документи й фотографії, які показують, у якому стані будівлі передавалися чернечій громаді та як вони виглядають зараз? На жаль, упевнено відповісти на це питання «так» не можна.
По суті, це черговий абсурд, що відбувається в нашій країні: влада передала монастирю аварійні будівлі, братія привела їх у квітучий стан, а тепер влада хоче їх відібрати – нібито тому, що монастир загрожує їхній збереженості. При цьому сама влада не здатна зберегти ті пам'ятки архітектури, які вже перебувають у її віданні.
Що чекає на Почаївську лавру, якщо суд задовольнить позов прокуратури? Відповідь знову підказує приклад Києво-Печерської лаври. У відібраному в монастиря Трапезному храмі влаштовували кулінарне шоу та виступ ансамблю пісні й танцю, там регулярно проходять світські заходи за участю представників влади, а на території Лаври взагалі збираються облаштувати якийсь пантеон.
Другий сценарій – запустіння та руйнування, як у інших пам'яток, за збереження яких держава вже відповідає.
Який із цих двох варіантів влада готує для Почаївської лаври?
