Притча: претензії на нікчемність
І упокорюючись в молитві, людина здатна пишатися. Фото: slovobozhie.com
Священик і паламар прийшли до церкви помолитися. Віддавшись почуттям, священик почав бити себе в груди, вигукуючи:
– Я найгрішніший з людей, Господи! Я не заслуговую твоїй милості! Я порожнє місце, нікчемність, зглянься на мене!
Паламар, який стояв недалеко від священика, теж в молитовному екстазі почав бити себе в груди і кричати:
– Змилуйся, Господи! Я грішник, я нікчема!
Священик повернувся і з гордовитим виглядом сказав:
– Ви тільки подивіться на нього: він теж претендує на нікчемність!
Читайте також
Світло Воскресіння на дні гинучого світу
Найрадісніший образ Воскресіння Христового візантійці написали не в золоту добу, а в умираючій імперії – на стіні усипальниці.
Квиток в один кінець: як діставалися до Єрусалима у XVIII столітті
Паломництво до Гробу Господнього було далеко не спокійною подорожжю. Перед від'їздом писали заповіт і прощалися з рідними назавжди.
Чому недбайливого студента в середньовіччі не могли повісити?
Статус кліриків і папські булли робили школяра недоторканним для міського суду та розлюченого натовпу.
Місяць закону і сонце благодаті
Митрополит Іларіон порівняв закон і благодать з місяцем і сонцем. А написав він цей твір у Києві, який щойно ледве встояв в облозі печенігів.
Розповіді про стародавню Церкву: як пастирі відокремлювалися від пастви
У цей період Церква шукала баланс між соборністю і владою ієрархії, між шлюбом і аскезою, між необхідністю церковного порядку і активною участю мирян.
Підземелля, де світла і спокою було більше, ніж у палаці
Римські катакомби були не сирими норами для втікачів, а підземним містом перших християн – з вентиляцією, світловими шахтами та фресками.