Притча: претензії на нікчемність
І упокорюючись в молитві, людина здатна пишатися. Фото: slovobozhie.com
Священик і паламар прийшли до церкви помолитися. Віддавшись почуттям, священик почав бити себе в груди, вигукуючи:
– Я найгрішніший з людей, Господи! Я не заслуговую твоїй милості! Я порожнє місце, нікчемність, зглянься на мене!
Паламар, який стояв недалеко від священика, теж в молитовному екстазі почав бити себе в груди і кричати:
– Змилуйся, Господи! Я грішник, я нікчема!
Священик повернувся і з гордовитим виглядом сказав:
– Ви тільки подивіться на нього: він теж претендує на нікчемність!
Читайте також
Сокира при корені: що приховує ікона Вербної неділі
Під шаром святкового золота іконописець часто ховає не торжество, а богословське попередження. Єрусалим ще ликує, але нижній ярус ікони вже передчуває суд.
Вхід Господній до Єрусалима: тріумф, якого не помітила імперія
Справжній імперський тріумф – це брязкіт зброї, золото і запах влади. Те, що сталося в Єрусалимі в неділю перед Пасхою, не мало нічого спільного з цим.
Віфанія: тиха пристань Спасителя перед Голгофою
В останні дні перед Розп'яттям Христос залишав переповнений Єрусалим. Навіщо Він ішов за Єлеонську гору і що шукав у бідному селищі на краю пустелі?
Плита Понтія Пілата: як звичайне будівельне сміття відповіло скептикам
Десятиліттями критики повторювали: у римських архівах немає згадок про Пилата. Суперечки про реальність євангельських подій тривали нескінченно, поки відповідь не пролунала з-під землі.
Етнофілетизм: єресь 1872 року та сучасні парадокси Фанара
Півтора століття тому в Константинополі засудили церковний націоналізм. Сьогодні цей історичний документ змушує по-новому поглянути на політику тих, хто його створював.
Флорівський монастир у Києві: як обитель пережила виклики століть
Важкі монастирські двері зачиняються – і гуркіт Подолу зникає. За кам'яною аркою – 460 років безперервного життя обителі, яку не взяли ні вогонь, ні радянська влада.