«Відтворення Десятинної церкви – тест на духовну зрілість українського народу»

В Музеї історії Десятинної церкви української столиці відкрилася перша постійна експозиція, присвячена унікальному пам'ятнику національного значення – церкві Пресвятої Богородиці (Десятинній), побудованій у 989-996 роках Хрестителем Русі князем Володимиром. У своєму фоторепортажі журналіст СПЖ розповість не тільки про це.

Дуже великий подив у автора цих рядків викликав той факт, що ця далеко не ординарна подія в культурному житті Києва і нашої країни, що пройшла напередодні Міжнародного дня музеїв 17 травня, не викликала інтересу з боку світських ЗМІ, як друкованих, так і електронних. Адже перший кам'яний храм Київської Русі – Десятинна церква – була символом кардинальних змін у житті східнослов'янських народів та цивілізаційного вибору, визначив європейський вектор розвитку України ще тисячу років тому.

А сам урочистий захід відбувся біля входу до Музею, де гостей вітали дирекція та музейники, одягнуті у середньовічні костюми. Святкову атмосферу доповнило виконання чоловічим вокальним ансамблем «Perfectum» духовного гімну України «Боже великий, єдиний...» та інших православних піснеспівів.

Гостями Музею були вчені провідних академічних установ Києва – Інституту археології і Центру археології Києва, Інституту історії України, Інституту філософії, колеги з Музею історії міста Києва, Національного музею мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків, Музею історії Михайлівського Золотоверхого монастиря, Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав», директори центральних дитячих бібліотек майже з усіх регіонів України.

У порівняно невеликому приміщенні музею, відкриваючи експозицію, до присутніх звернулася виконуюча обов'язки директора «Музею історії Десятинної церкви» Наталія Писаренко.

«До відкриття постійної експозиції ми близько 3 років вели виставкову діяльність, але не профільну – виставки до Дня Києва старовинних вишиванок, писанок тощо, – сказала Наталія Федорівна. – Проводили більше наукову роботу, шукали документи, в яких архівах що лежить, збирали матеріали про історію храму, робили свій архів, архіви знахідок. Наприкінці 2015 року почали отримувати матеріали з Музею історії України, Інституту археології. І ось тепер руками співробітників нашого музею оформили першу постійну експозицію. Сьогодні вона налічує вже близько 300 експонатів, але ми не будемо стояти на місці. У найближчих планах нашої роботи – проведення тематичних майстер-класів, квестів, лекцій, екскурсії тут, у самому музеї, екскурсії по Старокиївській горі».

В самому центрі експозиції – величезне фото на стіні.

Це залишки фундаментів Десятинної церкви Х ст. – археологічний пам'ятник культурної і релігійної спадщини, що має надзвичайно важливий історико-культурний статус, охороняється державою та занесений до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.

Провідний науковий співробітник музею Віталій Козюба розповів, що протягом 2005-2011 рр. на території Старокиївської гори проводилися археологічні розкопки та комплексне вивчення пам'ятника та прилеглої до нього території. Керував архітектурно-археологічною експедицією доктор історичних наук Гліб Івакін. Під час досліджень була розкрита площа близько 2000 кв. м., з яких понад 200 кв. м. раніше не досліджували, були виявлені старожитності різних епох – від ІІІ тисячоліття до н. е. до ХХ століття

Окреме місце відведено будівельним матеріалам та предметам оздоблення храму Х століття (фрагменти фресок, підлогової і настінної мозаїки, глазуровані плитки, уламок гіпсової ліпнини і т. д.)

Під час розкопок було знайдено і чимало старовинних монет, хрестиків та церковного начиння.

Науковий співробітник музею Віра Павлова звернула нашу увагу на різноманітні фотоілюстративні матеріали. Як ось фото 1936 року, де співробітники НКВС оглядають храм на початку його руйнування богоборцями сталінського режиму. Експонується і документальне підтвердження наказу про це «зверху» партійному керівництву України.

Відчувалося, що гостей виставки експозиція не залишила байдужими. «Мене сюди запросили. Я – Аліна Цебрук, пенсіонер, раніше працювала в історичному музеї. Мені подобається, що тут інтерактивна експозиція, і вона не набридає, її цікаво дивитися. Чудова експозиція. Якщо все це зробили співробітники музею – знімаю шляпу! Цей музей дуже важливий, тому що саме це місце є сакральним, сама Десятинна церква, як символ православ'я, символ християнства. І я вважаю, що потрібно розширити експозицію, винести її з підвалу і дати їй нормальне приміщення...»

Ось лише деякі відгуки від виставки, які довелося почути від відвідувачів журналісту СПЖ: «Завдяки виставці, ми поринули в минуле», «Дякуємо за надану можливість познайомитися з пам'ятками старовини», «Ознайомилися з виставкою, заглянули в глиб століть», «Вдячні за виставку про розкопки Десятинної церкви, нам сподобалося»,«Спасибі за прекрасну виставку і чудові враження», «Побачили тут багато нового і цікавого».

Відвідали музей після відкриття експозиції і священнослужителі Десятинного монастиря, який розташований неподалік. Отець Ярослав був навіть директором цього музею з 2012 по 2014 роки. Священик щиро порадів за колектив, який, за його словами, «... дуже професійний, де усі вболівають за спільну справу і багато зробили для того, щоб це свято відбулося».

Під час нашої розмови батюшка звернув увагу на цікавий експонат – невелику картину із зображенням князя Володимира, де він намальований із хрестом в руках.

«Цей хрест, – розповів священик, – був зроблений з цільної частини животворчого хреста, на якому був розіп'ятий Господь наш Іісус Христос. Він був подарований княгині Ользі при водохрещенні в Константинополі. Коли її там хрестив патріарх. Від цього хреста відбувалося багато чудес. Цей хрест зберігався у Володимира, потім він зберігався у Софійському соборі, але в 15 столітті його вивіз католицький єпископ до Любліну, і він зараз знаходиться в Домініканському монастирі в Любліні».

На більш докладну бесіду був налаштований ієромонах Мелхиседек.

«Десятинна церква була скарбницею князя Володимира, – розповідає батюшка. – У ній зберігалися всі його коштовності, які він у походах завойовував. Його скарбниця царська, державна була тут... Крім матеріальних скарбів, дуже велика духовна цінність в самій Десятинній церкві. Це – перша усипальниця святих князів руських. Звідси пішло вшанування святого Миколая. Князь Володимир привіз із Херсонеса після свого хрещення чудотворну ікону святого Миколая, і вперше люди дізналися на Русі про Миколая – це тут. Коли стався розкол між католицькою і православною церквою, культ Климента папи Римського був зведений, і на його місце звели Миколая Чудотворця. І це все відбувалося також тут».

Екскурсовод музею Валентина, яка слухала нашу розмову, поцікавилася у священика його думкою про можливість відновлення храму в його первозданному вигляді. Такі розмови на всіх рівнях ведуться вже давно, але основною перешкодою є те, що не є відомим первинний зовнішній вигляд храму, на що батюшка відповів, майже не замислюючись:

«Коли в 71 році нашої ери римляни зруйнували Єрусалим повністю, до основи, та не залишили там каменя на камені, то в 3-4 столітті його відновили повністю, ідентично, один в один, як він був до цього. Я вважаю, що ми повинні точно так само вчинити. Тому що це наша пам'ять, наша історія, наше надбання, яке ми повинні передавати далі наступним поколінням. Збереглися храми Х-ХІІ століття, в тому числі, на Афоні, вони однакові – ширина, довжина, висота, розміри куполів, внутрішній розподіл – іконостас, вівтарна частина і так далі. Цей канон. Однакові храми будували в той час в усьому світі. І лише згодом, у XIV столітті, почали будувати різні храми, в різних стилях, а до цього церкви будували однакові. І Десятинна церква була точно така сама. І тому всі ці розмови про те, що зовнішній вигляд Десятинної церкви невідомий – це просто дилетанство тих, хто про це говорить. Тому відродження Десятинної церкви я б назвав тестом на духовну зрілість українського народу. У державному будівництві має бути духовна складова. Нам це даровано історично. До речі, коли Президентом був Леонід Кучма, він видав Указ про відновлення Десятинки. У 2005 Блаженніший Володимир це благословив...Проект розробили... І кілька років тому, здається в 2011 році, Священний Синод нашої Церкви також приймав рішення відродити храм «один в один». Зараз може і не час цим займатись, а там подивимося... На все воля Божа...»