У соборі служать кілька молодих ченців. Служителі люблять колекціонувати способи звернення до священика, коли освячуються на Великдень харчі. Наприклад, є такі:

«Молодий чоловіче, побризкайте нас!», «Хлопчики, на нас не попало!!!», а цьогоріч ми довго не могли розігнутися, коли жінка, перекрикуючи великодній дзвін, видала : «ЗАЙЧИКИ МОЇ, ЩЕ!».

Багато людей помиляються, вважаючи, що в пеклі буде так само весело, як на шляху в пекло.

Протоієрей Олександр Авдюгін: Один відлюдник досяг такої святості, що спокійно жив серед звірів, і вони його не чіпали, годував їх дитинчат, і звірі не завдавали йому шкоди. Коли його побачив один з отців монастиря, він сказав: «Якщо ти хочеш досягти ще більшої досконалості – йди до монастиря і спробуй ужитися зі святими братами».

Говорять діти:

- Синку, ти уроки зробив?

- Так!

- А якщо я перевірю?

- А якщо перевіриш, буде плач і скрегіт зубів.

Якби в пості справа була тільки в їжі, то святими були б корови.

– Що нам робити з дітьми в храмі, вони заважають нам молитися?
– Коли ви почнете молитися, вони вам перестануть заважати.

Через п’ять хвилин після смерті ми всі точно знатимемо, як треба було жити...