Чомусь праведне життя тягне почати тоді, коли на грішне вже не залишається ні сил, ні грошей, ні здоров'я.

На вечірньому богослужінні диякон виходить читати Євангеліє. Раптом звідки не візьмись, як з повітря, поруч з ним виникла всезнаюча бабуся. Диякон відкриває Євангеліє і тільки зібрався вимовити першу фразу, як бабулька голосним шепотом починає суфлірувати: «У той час...». Диякон сумні повторює: «У той час...» Бабулька: «Прийшов Ісус...». Диякон: «Прийшов Ісус...». Бабулька: «До Назарету!». Диякон дивиться в книгу, а потім з переможним виглядом: «Брешеш! До Капернауму!!!»

Син дзвонаря в церковній школі смикає за коси сім дівчаток одночасно.

Через куріння ви не підете в пекло, але від вас пахне так, ніби Ви там вже побували...

Деякі починають свою сповідь з того, що «Я взагалі-то людина хороша, добра...». Я в таких випадках кажу: принеси мені свою фотографію, напишемо з тебе ікону. Повісиш на покуті – будеш на себе молитися. Лампаду подарую.

(Протоієрей Димитрій Смирнов).

– Батюшка, яку молитву читати, щоб у житті все налагодилося?
– А Ви яку до цього читали?
– Е-е, ніяку не читав!
– Ну так читайте хоч якусь!

Коли вже введуть жовті камилавки? Або досить митр? #жовті_кєпочкі