Молодий чернець сказав старцеві:
– Як важко, отче, любити ближнього!
– Дійсно! Ми отримали веління полюбити ближнього як самого себе, а ближній робить все, щоб ми не послухалися.
Одна прихожанка розповідала:
"Прочитавши сьогодні псалом 131-й, який починається словами: "Пом'яни, Господи, царя Давида і всю лагідність його", згадала мамину розповідь:
Війна. Після перерви школа повернулася до звичайного ритму занять. Тоді школярі складали іспити наприкінці кожного року навчання. Перед одним із іспитів клас, в якому вчилася моя мама, зібрався перед екзаменаційною аудиторією. Тремтячи, як осикові листочки, піонерки думали про те, як не провалитися. І раптом одна дівчинка каже: “Я знаю! Мене бабуся навчила – вони завжди так робили перед іспитами. Треба прочитати:
«Господи, пом'яни царя Давида і всю... і всю...»
А далі забула! Піонерки стали міркувати: що б могло бути далі? З усіх запропонованих думок вирішили зупинитися на більш, на їхню думку, логічному:
"...і всю його рідню".
Коли почався іспит, кожна піонерка перед входом в клас осяяла себе хресним знаменням і закликала допомогу царя Давида з "усією його ріднею". Іспит склали навіть двієчниці".
Одна людина сказала великому Антонію:
- Ти найвеличніший монах на всьому Сході!
- Диявол мені це вже говорив, - відповідав Антоній.
Один молодий чоловік хотів поступити в монастир. Старець став його розпитувати, бажаючи випробувати, наскільки серйозні його наміри залишити мир.
– Якби у тебе були три золоті монети, чи віддав би ти їх жебраку?
– Від щирого серця, отче!
– А три срібних монети?
– Охоче!
– А якби у тебе було три мідних монетки?
– Ні, отче.
– Чому ж? – вигукнув старець здивовано.
– Бо в мене дійсно є три мідних монетки.
Один монах прийшов до Елія Відлюдника І сказав йому:
– У миру я зустрів людину, яка була про себе дуже хорошої думки.
– Будь упевнений, – відповідав йому Елій, – що коли у когось про себе дуже хороша думка, то це єдина хороша думка, яка у нього є.
Не раз отцям-пустельникам доводилося мати справу з кочовими племенами. Один з вождів такого племені прийшов якось до авви Ісаї і заявив, що він бажає стати християнином.
– Ти наповнюєш радістю моє серце, – сказав йому старець. – Але у тебе дві дружини. Потрібно, щоб ти відмовився від однієї з них.
– Я так і зроблю, якщо ти, отче, вкажеш мені хоча б одне місце в Писанні, де засуджується двоєженство.
– «Ніхто не може служити двом панам», – відповідав йому старець.
Коли авва Віссаріон вирішив вирушити в пустелю, група молодих нероб оточила його, насміхаючись:
– Куди ти біжиш, Віссаріон? Хіба ти не знаєш, що диявол помер?
– Прийміть мої співчуття, бідні сирітки, – відповідав їм святий старець.