Батюшка одного разу зарапортувався і почав під час вінчання читати чинопослідування Хрещення. Схаменувся тільки тоді, коли, повернувшись до нареченого, запитав у нього (мабуть, по відношенню до нареченої): «Чи відрікаєшся від сатани?»
Один молодий чернець запитав у старця:
– Отче, чи повинен я тепер повністю відректися від світу?
– Не турбуйся, – відповідав старець, – якщо твоє життя дійсно буде християнським, світ негайно сам від тебе відречеться.
Один мудрець віку цього прийшов до старця. Побачивши, що у того немає нічого, крім Біблії, він подарував йому свій власний біблійний коментар. Через рік він знову прийшов до старця і запитав:
– Отче, чи допомогла тобі моя книга краще розуміти Біблію?
– Навпаки, – відповідав старець, – мені довелося звертатися до Біблії, щоб розуміти твою книгу.
Оголошення в церковній книжковій крамниці: «Вчора в нашому магазині була вкрадена книга "Як жити по-християнськи". Сподіваємося, книгу скоро повернуть».
Помер один архімандрит. У його келії під ліжком знайшли валізу, де було акуратно складено приготоване на випадок хіротонії архієрейське облачення. А зверху на всьому лежала каліграфічним почерком переписана промова, яку покійний мав намір виголосити при нареченні його єпископом.
Перші слова були такі: «Зовсім не очікував...»
В одній благочестивій сім'ї з'явився пернатий друг – папужка. Особливо його ніхто не вчив розмовляти, але пташка виявилася тямущою і балакучою, сама навчилася повторювати слова й цілі фрази.
Одного разу на якесь сімейне свято завітали гості. Бабуся метушилася на кухні, а діти, щоб розважити гостей, показували їм забавного папужку.
Випадково дверцята клітки відчинилися, папуга вилетів і став бігати по квартирі. Хазяйський кіт, що до цього ховався в затишному містечку, кинувся за ним. Рятуючись від переслідування і вже втомившись махати крилами, папуга примостився на карниз біля самої стелі. Кіт, не будучи дурнем, миттю спритно видерся по шторах до самого верху. Гості завмерли. Ще мить – і котяра схопить бідолаху!
Але раптом птах голосно й чітко вимовив із характерною бабусиною інтонацією: «Господи, помилуй! Господи, помилуй!»
Від такої несподіванки кіт одразу гепнувся на підлогу, ймовірно, гадаючи: «Бабуся?! На шторах?!»
А папуга, перебираючи лапками по карнизу, вимовив, немов видихнув: «Слава Богу!»
Німа сцена. І – загальне полегшення.
От воістину: «Всяке дихання нехай хвалить Господа!»
Бабуся з онучкою виходить з храму, різко її розгортає і строго так наказує:
– Попрощайся з Господом!