26 січня – пам'ять преподобного Єлеазара Анзерського

Преподобний Єлеазар Анзерський народився в місті Козельську у родині купців Севрюкіних. З благословення батьків, він пішов у Соловецький монастир, де прийняв постриг від ігумена, преподобного Іринарха.

В монастирі відкрився його дивовижний художній хист: він навчився різьбі по дереву і брав участь в оздобленні Преображенського собору. У 1612 році, з благословення ігумена, він пішов на Анзерський острів, де став відлюдником і постійно перебував у молитві та роздумах про Божественне.

Щоб добути собі прожиток на пустельному острові, преподобний Єлеазар вирізав дерев'яні чашки, які залишав на пристані. Ті, хто пропливали повз острова, забирали чашки, а натомість залишали припаси.

У 1616 році преподобний Єлеазар був пострижений в схиму. Ченці, які зібралися навколо преподобного, утворили скит із суворим статутом чернечого житія за стародавнім зразком. Чернечі келії були побудовані далеко одна від іншої.

Відлюдники збиралися разом лише для суботніх і недільних Богослужінь. Келійна молитва поєднувалась з тяжким тілесним трудом. Серед учнів преподобного Єлеазара був священноінок Микита, майбутній Патріарх Никон.

Цар Михаїл Феодорович, знаючи про подвижницьке життя святого, викликав його до Москви. Там преподобний Іринарх передрік йому народження сина, за що цар щедро обдарував його й допоміг влаштувати на острові кам'яний храм в Ім'я Пресвятої Трійці та обитель.

Преподобний Єлеазар займався книгописанням. Він склав та переписав три книги «Квітника», до яких увійшли старовинні повісті. Йому належить також тлумачення на чин келійного чернечого правила.

Помер преподобний Єлеазар у глибокій старості.