В'язень виправної колонії про віру: Коли в тебе нічого немає – відчуваєш, що Господь поряд

Без церкви життя не уявляю. Важливе те, що веде людину до спасіння душі, – розповів в'язень виправної колонії №41 у селі Товмачик Максим Фоміних працівникам Інформаційно-видавничого відділу Івано-Франківської єпархії УПЦ.

Максим відбуває покарання в колонії та трудиться при церкві. Він розповів, що повірив по-справжньому тільки у тюрмі. Він каже, що в ув'язненні його підтримують мама, духівник – намісник Свято-Хрестовоздвиженського чоловічого монастиря архімандрит Володимир (Гапонюк) та священик отець Василій, який служить в тюремному храмі.

«Коли людина все має, зовсім іншою стає; а коли нічого не має – свідомість міняється, все міняється, – каже в'язень. – Відбувається переоцінка цінностей. Коли немає нічого, немає нічого зайвого, мабуть, найкраще відчуваєш, що Господь поряд».

«Тюрма – це школа, яка вчить тільки тих учнів, які хочуть вчитися. Людину може змінити тільки свідомість Христова: якщо буде людина з Богом, тоді буде зміна», – вважає Максим.

В тюрмі Максим освоїв ремесло різьбяра, і перше, що він почав робити – хрести: і для храму, і натільні хрестики – для ув'язнених.

Найважче в мистецтві різьбяра – налаштуватися, говорить він. «Треба постійно молитися і постити. Інакше нічого не вдасться. Я дійшов до думки про необхідність посту і молитви, коли виконував різьблення, і лик Пресвятої Богородиці ніяк не вдавався. Тільки коли приступив до роботи з постом і молитвою за сьомим (!) разом – все вийшло», – розповів Максим.

Спасо-Преображенський храм на території виправної колонії №41 у селі Товмачик Коломийського району є першим тюремним храмом в Україні, про створення якого почали говорити ще наприкінці вісімдесятих років.