До кого відносяться бажання зла в Псалтирі?
В Псалтирі є безліч побажань зла по відношенню до ворогів. Чула від батюшки, що при молитовному читанні Псалтиря ці рядки треба відносити до бісів.
Але будемо чесними – адже Давид говорив про людей, про своїх особистих ворогів. Я не хочу бажати зла своїм ворогам. Але чи можу я, читаючи такі вірші, відносити їх до сучасних гонителів нашої Церкви?
Інга Іванова
Відповідає протоієрей Димитрій Гарчук:
– Питання непросте, відповісти на нього однозначно неможливо, а тому почну здалеку.
Відомий християнський письменник К.С. Льюїс стверджував, що «коли ми читаємо деякі псалми, ненависть пашить нам в обличчя, немов жар із печі. Іноді ця ненависть не лякає, але лише тому, що смішна для сучасного розуму».
«Бажання зла» в Псалтиря тільки ледачий не знайде.
На шестопсалмії той, хто молиться в храмі, почує таке прохання псалмоспівця, звернене до Бога: по милості Твоїй винищи ворогів моїх і згуби всіх, хто ненавидить душу мою, бо я раб Твій (Пс 142: 12). Або в богослужінні Першого часу: кожного ранку буду знищувати всіх нечестивців землі (Пс 100: 8). А Великим постом набагато частіше, ніж звичайно будуть чутні і такі побажання Псалмоспівця: Нехай дні його будуть короткими і достоїнство його нехай візьме інший; бодай діти його стали сиротами, а жінка його – удовицею; і нехай діти його і жебракують, і просять хліба з руїн своїх... нехай ніхто не співчуває йому, нехай не помилують сиріт його (Пс 108: 8-12). Приклади богослужбових текстів подібного роду можна приводити досить довго.
Напевно, найпростіше було б зовсім не звертати уваги на ці страшні слова, відкинути їх. Але, на жаль, такі вірші не є чимось чужорідним в псалмах і у пророків. Навпаки, вони цілком органічно поєднуються з іншими, воістину чудовими рядками цих же пісень. Псалми буквально пронизують все богослужіння Церкви у вигляді посилань, натяків, образів.
Пропустити їх повз вуха просто неможливо. Тому перед людиною, яка вперше або зовсім недавно прийшла в храм, неминуче виникає питання: чому ж у Церкві, яка проповідує про Бога-Любов, про Христа, Який звелів любити навіть своїх ворогів і молився за тих, хто Його розпинав, звучать прямо протилежні слова?
Алегоричне, духовне пояснення Псалтиря звучить більш переконливіше, ніж опис жорстоких реалій епохи, в якій було написано псалми.
* * *
Головна цінність Псалтиря в християнській традиції полягає саме в тому, що вона є точною, повною і об'ємною картиною людської душі. За словами святого Афанасія Великого, «в цій книзі виміряно і описано словом все життя людське – і душевні налаштування, і рух помислів, і понад зображеного в ній нічого більш не віднайдуть в людині».
Багатство і бідність, слава і невідомість, влада і безвладдя нічого не змінюють у цій картині. Адже у кожної людини є своє особисте царство, де Бог покликав її бути царем і воєначальником одночасно. Це царство – світ наших думок і внутрішніх мотивацій, наше серце. Саме тут ми просто зобов'язані здійснювати свою владу над пристрастями, саме на цьому полі повинні воювати з духами злоби.
Когось слова про помсту, почуті в православному храмі, обурять, а хтось, можливо, знайде в них виправдання своєму немирному духовному облаштуванню. Адже нам так деколи хочеться припечатати всіх, кого ми вважаємо «ворогами істини і всього людства», гонителями з жорстокими нападками на Церкву. Був би гнів праведний, а вороги знайдуться, не свої – так Божі.
Але це – кардинально невірний погляд. Преподобний Касіан Римлянин прямо називає його найганебнішим тлумаченням Святого Письма:
«Деякі, намагаючись вибачити цю згубну хворобу душі, зазіхають применшити її [непристойність] за допомогою найганебнішого тлумачення Писання, кажучи: не біда, якщо гніваємось на братію, що грішить, бо і Сам Бог запалюється гнівом і люттю проти тих, які або не хочуть знати Його, або, знаючи, не віддають належну шану, як треба, як, наприклад: і запалав гнів Господа на народ Його (Пс. 105: 40), або як в іншому місці, де пророк молиться, кажучи: Господи! не в люті Твоїй карай мене і не гнівом Своїм карай мене (Пс. 6: 2). І не розуміють вони, що в той же час, як через це дають людям свободу діяти цій пристрасті на згубу собі, ще й Богу безмежному, Джерелу всілякої чистоти, несправедливо приписують нечисту тілесну пристрасть».
Тому будь-яка спроба читати псалми «на старозавітний манер», звертаючи свій гнів назовні, на людей, якими б вони не були, – це відхід від Євангелія назад, у світ старозавітних відносин.
Не випадково після кожної кафізми під час домашнього читання Псалтиря є особливі молитви, які дають душі правильний настрій, при якому тільки й може приймати «псалми прокляття» без шкоди для себе. У цих молитвах є прохання про зцілення душі, про виправлення життя, про прощення гріхів того, хто читає. Але немає там жодного прохання покарати будь-яких людей, хоч особистих ворогів того, хто молиться, або людей, які ненавидять Бога. І якщо в цих молитвах зустрічаються вирази, взяті з Псалтиря, на кшталт: витягни меч, і перекрий дорогу тим, хто переслідує мене (Пс 34: 3), то спрямовані вони виключно проти демонів, що очевидно з контексту цих молитов.
Тому будемо чесними. Батюшка, від якого Ви чули, що слова цих «бажань зла» варто відносити до бісів, правий. Решта слід віддати Суду Господньому.
Повірте, Бог осміяним бути не може!
