Бездітність – покарання Боже?

7 серпня – Успіння праведної Анни, матері Пресвятої Богородиці.

Святі праведні Іоаким і Анна жили настільки добрим, смиренним і богоугодним життям, що Господь сподобив їх бути батьками Пресвятої Діви, передобраної Божої Матері. Однак свята Анна довгий час була безплідна, і подружжя до глибокої старості сумувало і плакало, що в них немає дітей.

Ізраїльтянами численне потомство сприймалося як найвище щастя і благословення Боже ще й тому, що вони сподівалися знайти обітоване Богом «Сім'я Жони» – Месію. Ось тому бесчаддя вважалося у євреїв ганьбою – тяжким нещастям і карою Божою за гріхи. І на людей, які не мають дітей, дивилися як на великих грішників.

Глузування і презирство доводилося зносити святим праведним Іоакиму і Анні, але вони ніколи не нарікали, а невпинно молилися Богу, смиренно сподіваючись на Його волю. І через 20 років, за гарячими молитвами святого подружжя, Ангел Господній звістив їм про зачаття Дочки, Яку благословить весь рід людський.

Про те, як сучасними християнами сприймається бездітність, і що потрібно робити, щоб Господь створив чудо, – протоієрей Георгій Гуляєв, клірик Свято-Духівського кафедрального собору (р. Херсон).

Треба просто довіряти Богу

– Той, хто міркує, що бездітність – це покарання Боже, мабуть, забуває біблійні історії Різдва Божої Матері і Різдва Іоанна Хрестителя. Святих праведних Іоакима і Анну, святого пророка Захарія і святу праведну Єлизавету Церква шанує не тільки як родичів настільки важливих для порятунку людства людей, але і як святих, набувших чесноту терпіння.

Скільки докорів, паплюжень, образ і нерозуміння вони зазнали з боку своїх сучасників. Тому що більшість людей Старого Заповіту міркували прямолінійно, користуючись простими категоріями: якщо діти – це добре, то ті, хто не має дітей, – грішники, яким надіслано покарання Господнє. І, як зазвичай, людина, яка засуджує, бере на себе роль Бога. Не відаючи причин, через які Господь ту чи іншу людину благословив на певний життєвий подвиг і хрест, ця людина виносить свої поспішні судження.

Думаю, що для кожного з нас господь має свій шлях, який Він приготував для порятунку. І мій досвід спілкування з родинами, у яких немає діток, підказує, що в кожному випадку це своя історія.

Ось, наприклад, є одна донецька сім'я, з якою ми разом їздили в паломництво, потім я їх обвінчав, але дітей у них довгий час не було. І тільки коли почалася війна на Донбасі, у них самим природним чином була зачата і народилася чудова дівчинка, яку я похрестив. Хоча до цього вони вдавалися до різних медичних методів, але нічого не виходило.

Але крім радісних випадків, є й такі сім'ї, які я супроводжую, наставляю і підкріплюю, а діток у них немає, хоча подружжя живуть у шлюбі вже багато років. У них своя історія і свій подвиг.

Є якась внутрішня готовність людини стати родителем. Хоча зрозуміло, що я не можу розмірковувати про те, що ті, у кого немає дітей, внутрішньо не готові до батьківства. Це той досвід, яким можуть поділитися тільки ті, хто несе цей хрест. Але приклад святих Іоакима і Анни, Захарії та Єлизавети – це приклад християнського ставлення до цього питання, який показує, що треба просто довіряти Богу. Молитва безчадних батьків – це не молитва вимоги, а, швидше, надія і довіра до Бога. І тоді – «не Моя, а Твоя нехай станеться воля» (Лк. 22:42).

Реакція віруючої людини

– У Псалтирі неодноразово зустрічаються слова про те, що «на землі грішних рід припиниться». Як ставитися сучасним християнам до таких тверджень Старого Заповіту?

– Скоріш, потрібно ставитися до цього як до попередження. Бо ми знаємо, що в Святому Письмі часто наводиться ставлення до дітей з метою звернення до природних людських почуттів турботи і любові.

«Тож як ви, бувши злі, потрапите добрі дари своїм дітям давати, скільки ж більше Отець ваш Небесний подасть добра тим, хто проситиме в Нього!» (Мф. 7:11). І якщо навіть у язичників ставлення до дітей вважається добрим і хорошим, то і в цьому є педагогічна міра, не те щоб залякування, а напоумлення тих людей, які творять гріх. Це пам'ятка про те, як потрібно себе вести, щоб Господь не повчав.

Але вже доконаний акт відсутності дітей не варто тлумачити прямолінійно – що це і є покарання за гріхи. Тоді ми знову відходимо до категоричних старозаповітних міркувань, про які я вже сказав.

– Тим не менше, наші сучасники ставляться до подружжя, які не обзаводяться потомством, як до тих, хто не виправдовує певних очікувань. «Ви вже три роки одружені, а дітей ще немає». І це незважаючи на те, що в суспільстві популярні ідеї планування народжуваності і т. п. Багато хто сприймає так: якщо немає дітей, значить, в цій сім'ї не все гаразд. Як реагувати на це бездітним парам?

– Це дуже делікатна тема. В ній є медичний аспект, який постійно озвучується лікарями: статеве виховання, культура спілкування між людьми, шкідливі звички – все це, в будь-якому випадку, впливає на репродуктивні функції.

А є й частина, пов'язана з екологічною ситуацією, зі спадковістю, мутаціями, коли страждає здатність давати потомство і в жінки, і в чоловіка. Знаєте, у нас в суспільстві взагалі відношення до тих, хто на нас не схожий, досить хворобливе. Є якийсь стереотип, скільки повинно бути дітей. Немає дітей – погано і не як у всіх, а багато народжують – теж незрозуміло, «навіщо злидарів плодити?!».

Але оточуючі іноді можуть спонукати нас до чогось хорошого. В даному випадку, можливо, подружжям, що не мають дітей, потрібно звернути увагу на своє фізичне здоров'я, пройти обстеження. Може, вони просто не звертали уваги на це питання і думали, що в них все добре.

Також потрібно уважно подивитися на своє духовне здоров'я. Тому що людина вважає, що вона благополучна і благословенна Господом, а потім – раз, щось сталося, і вона вже думає: чому Господь таке попустив. І виявляється, що не так вже й здорово у неї в душі, і пріоритети різні людина виставляє у своєму житті.

Зрозуміло, що не треба лаятися і сваритися з допитливою людиною. І приклад треба брати з тієї ж праведної Анни – адже вона відчувала це засудження, але навряд чи вона з ким-то сварилася. Вона страждала і молилася. І це була реакція віруючої людини на те, що відбувається. Ми не можемо зрозуміти механізму дії молитви, але, напевно, наше серце повинно бути готовим, щоб прийняти це Боже благословення.

Це потрібно робити

– До яких засобів можна вдаватися віруючим людям, якщо вони безплідні?

– Іноді ми протиставляємо дух і тіло, а це помилка, насправді. З християнської точки зору тіло – це храм Святого Духа, Який живе в ньому. І про нього теж треба дбати. Тому я часто зупиняю парафіян, які беруться виключно за духовні засоби, коли крім молитви більше нічого не вважають за потрібне робити. Адже потрібно і провести обстеження, і звернутися до допомоги медиків. Якщо є можливість лікувати тіло, це потрібно робити. І в цьому теж є якесь смирення, яке проявляє людина.

Зрозуміло, що випадок зі святими і праведними Іоакимом та Анною, Захарією та Єлизаветою – унікальний через тих, хто народився від цих колись бездітних подружніх пар. Але я вірю, що молитва до цих святих зміцнить сучасні благочестиві пари прийняти волю Божу. І тоді Господь сотворить диво.