Смерть Предстоятеля Албанської Церкви: що далі?
25 січня 2025 року на 95 році життя помер Предстоятель Албанської Православної Церкви, Архієпископ Анастасій. Що чекає на цю Церкву далі і яке відношення це має до УПЦ?
25 січня 2025 року на 95-му році життя помер Предстоятель Албанської Православної Церкви, Архієпископ Тиранський, Дурресський і всієї Албанії Анастасій (Яннулатос).
Його смерть знаменує закінчення цілої епохи в історії Албанської Церкви і ставить перед нею низку важливих питань, включаючи вибір нового Предстоятеля та можливий вплив зовнішніх сил на цей процес.
Архієпископ Анастасій народився 4 листопада 1929 року в Піреї, Греція. В 1992 році він був обраний Предстоятелем Албанської Православної Церкви та відіграв ключову роль у її відродженні після десятиліть гонінь за комуністичного режиму. Під його керівництвом було збудовано понад 150 нових церков, відновлено монастирі та інші релігійні об'єкти, а також створено систему духовної освіти та благодійності.
Крім того, Архієпископ Анастасій був безперечним духовним авторитетом для православних християн усього світу і перебував у прекрасних (навіть дружніх) відносинах з Предстоятелями Помісних Православних Церков – від Фанара до Москви. Саме тому його відхід – це, звичайно ж, велика втрата для всіх нас.
Ключові моменти у питанні обрання нового Предстоятеля
Звісно, у зв'язку з відходом Архієпископа Анастасія виникає питання про вибори нового Предстоятеля.
Згідно зі статутом Албанської Православної Церкви, вибори нового Предстоятеля здійснюються Священним Синодом, який складається з правлячих митрополитів. Саме хтось із них стане Архієпископом Албанським:
- Астій (Бакалбаші), митрополит Бератський, Влерський і Канінський
Іоанн (Пелюші), митрополит Корчинський, Поградецький, Колонійський, Девольський і Воскопойський
Димитрій (Дікбасаніс), митрополит Гирокастрський
Микола (Хюка), митрополит Аполлонійський і Ферійський
Антоній (Мердані), митрополит Ельбасанський, Шпатський і Лібраждський.
Зрозуміло, що ці вибори цікаві не лише албанцям, а й іншим Помісним Церквам. У зв'язку з цим питання щодо можливого впливу як Константинопольського, так і Московського патріархатів на вибори нового Предстоятеля є дуже актуальним. І тут Фанар має певну перевагу.
Тому що, фактично, саме Фанар ініціював відродження Албанської Церкви у 90-х після її тотального знищення комуністами у 60-х роках минулого сторіччя, дарував їй автокефалію та по праву є для Албанії Церквою-Матір'ю.
Більше того, у 1992 році саме за пропозицією Патріарха Варфоломія Архієпископа Анастасія було обрано на пост Предстоятеля. Тож формально албанці Константинопольському патріархату завдячують якщо не всім, то майже всім.
З іншого боку, незважаючи на це, Архієпископ Анастасій став одним із найбільш непримиренних критиків створення ПЦУ, який вимагав навіть скликати Всеправославний собор з цього питання і неодноразово висловлював підтримку гнаній УПЦ.
Крім того, Синод Албанської Церкви висунув найобґрунтованіші заперечення щодо можливості визнання канонічності хіротоній та легалізації українських розкольників, а також виступав на підтримку УПЦ. Тому ми можемо розраховувати, що синодали, які підписалися майже 5 років тому під заявою щодо сумнівності дій Константинопольського патріархату на території України, не змінили своєї думки.
Крім того, у питанні симпатій по відношенню до Фанара з боку ієрархів Албанії можна практично виключити національний фактор, який відіграє часто більшу роль, ніж вірність канонам. Бо серед кандидатів на посаду предстоятеля Албанської Церкви лише один етнічний грек – митрополит Димитрій Гирокастрський. Однак через вік (народився у 1940 році), владика Димитрій навряд чи займе престол Тирани.
Також фактором, що грає не на користь Константинопольського патріархату, може стати скандал з хіротонією архімандрита Феофана (Койї). Нагадаємо, що 25 липня 2023 року в храмі святого Георгія на Фанарі відбулася його архієрейська хіротонія, яку очолив архієпископ Елпідофор. Проте проти цієї хіротонії жорстко та неодноразово виступав Синод Албанської Церкви, який назвав Феофана розкольником.
Ні архієпископ Елпідофор, ні Патріарх Варфоломій тоді до голосу Албанського Синоду не прислухалися (можливо через образу у питанні невизнання ПЦУ), що навряд чи втішило албанців.
Ще один момент, який теж треба враховувати, – це скандальні заяви клірика Фанара архімандрита Романа (Анастасіадіса), які опублікував профанаріотський сайт fosfanariou.gr. У статті під назвою «Ο Αλβανίας Αναστάσιος στη χοάνη του "ρωσικού κόσμου"» («Албанський Анастасій в трясовині «руського миру»») Архієпископа Анастасія назвали «брамником Російської Церкви», який «мало того, що не визнає ПЦУ, ще й підтримує наратив про "руський мир"». Дійшло до того, що Синод Церкви Албанії закликав Фанар дати оцінку образам свого клірика, однак одіозний архімандрит вибачатися за свої слова відмовився, а Синод Константинопольського патріархату просто промовчав...
Однак у контексті сучасної церковної ситуації навколо питання про визнання ПЦУ можна не сумніватися, що вплив Константинополя на вибори Предстоятеля в Албанії буде дуже значним. Фанар однозначно спробує використати зміну керівництва Албанської Церкви для перегляду колишньої позиції, особливо якщо новий Предстоятель буде схильний до більш тісних стосунків із Константинополем.
Саме тому ми вважаємо, що можливий тиск з боку Константинопольського патріархату та інших грецьких церков може вплинути на вибори та подальшу політику Албанської Церкви у відносинах з іншими Помісними Церквами, особливо у контексті українського питання.
Іншими словами, якщо новий Предстоятель буде схильний до підтримки Константинополя, то це, звичайно ж, може призвести до визнання ПЦУ та погіршення відносин із тими, що її не визнав. Насамперед із РПЦ, яка, на нашу думку, теж спробує якось вплинути на результат майбутніх виборів.
З іншого боку, збереження нейтральної чи колишньої негативної позиції у цьому питанні може зміцнити зв'язки з тими Церквами, які виступили проти структури Думенка.
Таким чином, майбутні вибори мають ключове значення для майбутнього курсу Албанської Православної Церкви та її місця у світовому Православ'ї.
Висновок
Смерть Архієпископа Анастасія відкриває новий розділ історії Албанської Православної Церкви. Разом із ним пішла епоха. І, за великим рахунком, вибори нового Предстоятеля стануть визначальним чинником цієї Церкви у її подальшому розвитку та взаєминах з іншими Православними Церквами.
Припускаємо, що спроби впливу зовнішніх сил, особливо Константинопольського та Московських патріархатів, на цей процес буде значним і може визначити напрямок, у якому буде рухатися Албанська Церква найближчими роками.
