Чи страшні часи Порошенка?
Петро Порошенко і Епіфаній Думенко. Фото: Gazeta.ua
Нагадаємо, хто вже забув, що та ситуація характеризувалася брехливими звинуваченнями з боку вищої влади, викликами єпископів і духовенства на допити в прокуратуру і співбесіди в СБУ, незаконними переходами громад в ПЦУ, захопленнями храмів, погрозами відібрати Лаври і так далі. З однією головною вимогою – влитися в ПЦУ і стати елементом державного апарату, опорою української державності.
Можливо, часи П. Порошенка дійсно повторяться. Але думається, що це далеко не страшно. Страшно буде якщо навпаки, в УПЦ увіллється вся ця СКУ/ПЦУ з усіма Епіфаніями, Зорями та іншими служителями національної ідеї, і носіями сумнівної людської моралі. Повернеться Драбинко, що довгі роки бентежив віруючих і невіруючих своєю поведінкою. Повернеться Георгій Коваленко, який пафосно заявляв, що в Церкві він не знайшов правди. Здається, у своєму СКУ/ПЦУ їм живеться комфортніше.
І так, ми безумовно будемо дуже раді їх вітати, якщо вони повернуться зміненими, повернуться з покаянням. Не тому, що вважаємо себе вище цих людей, а тому що інакше в Церкву повернутися не можна, тому що слово «покаяння» буквально означає «зміна думок».
Читайте також
Чому священник-батько «намісника Лаври ПЦУ» так і не пішов до ПЦУ?
Ми знаємо, що отець Михаїл Лотиш із дружиною дуже тяжко переживали падіння сина. І, звісно, не розглядали можливості переходу до ПЦУ.
Чому Єрусалимський Патріарх «помиляється» щодо ПЦУ, а Вселенський – ні?
За вісім років існування ПЦУ ми жодного разу не чули від її глави, що Константинопольський Патріарх не здатний помилятися.
Хто зруйнував і хто відновив Лавру: ролик Мінкульту випадково видав правду
Пропаганда Мінкульту про Києво-Печерську лавру несподівано сказала правду.
Тернопільська публікація про Покров: провал календарної реформи?
Новий календар, запроваджений ПЦУ та УГКЦ за підтримки влади, значна частина віруючих не приймає.
Погони чи ряса: хто пише сценарій для «борців» з УПЦ?
Усе вказує на те, що і Веліар, і Пшеничний – звичайні виконавці чужого сценарію. Питання лише в одному – сценарист носить погони чи рясу?
Убити людину до народження можна, після – ні. Чому?
Діти – це найпривілейованіша частина суспільства. І водночас у цьому самому суспільстві дітей офіційно дозволено вбивати – причому масово.