Схованка волинського священика та врятована ікона

Холмська ікона Пресвятої Богородиці. Фото: СПЖ

​Пізньої осені 1996 року луцький реставратор Анатолій Квасюк прийняв дивний згорток. Господарі принесли предмет, загорнутий у домашні рушники та поліетиленову плівку. Коли захисні шари зняли, перед майстром постав сильно пошкоджений щит із трьох кипарисових дощок. Предмет мав жалюгідний вигляд. Зверху давню основу перекривав щільний шар олійної фарби.

​Майстер пізніше описував свою емоцію професійного шоку: «У мене був стан, ніби мене облили крижаною водою». Почалося розчищення під контролем експертів Національного науково-дослідного реставраційного центру. Знімаючи олійний запис, реставратори дісталися візантійського письма.

​Під мазками виявився ківот, три золоті пластини й одна срібна пластина з перегородчастою емаллю. Переказ приписує створення цього образу євангелісту Луці. Проте суворий аналіз документів пропонує інші варіанти. Експерти Волинського краєзнавчого музею за результатами дослідження датували артефакт кінцем XI століття. Дехто вказував на кінець XII або початок XIII століття. Обидві наукові думки підтверджують візантійське походження святині, залишаючи народну версію в царині благочестивого переказу.

​Мовчання княжого літопису

​Щоб відокремити реальність від переказу, доведеться погортати Іпатіївський звід. Він докладно описує, як галицько-волинський князь Данило Романович займався будівництвом у Холмі та прикрашав закладені там храми. Літописець зазначає оздоблення місцевого храму на честь святого Іоанна Золотоустого: «Прикрасив же ікони, які приніс із Києва, камінням дорогоцінним і бісером золотим». Пізніше, під 1260 роком, у тексті з’являється згадка про великий храм на честь Пресвятої Богородиці.

Літописний текст докладно розповідає про масштабну пожежу в Холмі 1259 року, що почалася через необережність місцевої жительки. Однак давній рукопис жодним словом не згадує Холмську ікону. Барвистий сюжет про те, як ворожі воїни скинули святиню на землю, а віруючі знайшли її лише через століття під купою будівельного сміття, належить народному переказу. Письмові джерела XIII століття зберігають із цього приводу мовчання.

​Книги уніатського єпископа

​Згадали про святиню вже в епоху Нового часу. 1596 року холмський єпископ Діонісій Збіруйський прийняв унію. Соборний храм перейшов у розпорядження греко-католицької адміністрації, якій потрібно було зміцнити авторитет давнього центру.

​За справу взявся уніатський єпископ Яків Суша, який належав до ордену василіан. Він написав докладну працю про місцеву реліквію, що витримала три видання. Книга отримала назву «Воскреслий фенікс». Автор зізнавався в передмові: достовірних відомостей про перші століття існування ікони в нього немає.

​Відомості про святиню збирали й православні автори. У грудні 1665 року у Львові вийшов збірник «Небо нове» Іоаникія (Галятовського). Книга містила сотні описів чудесних подій, що відбувалися від ікон, зокрема й холмські матеріали.

​Авторитет святині зміцнив папа Климент XIII, який у січні 1765 року підписав декрет про коронацію образу. Урочисті богослужіння з покладанням корон відбувалися у вересні 1765 року й тривали чотири дні. Проте конфесійна доля реліквії зробила черговий виток: у 1875 році Холмська єпархія перейшла в православ'я, і давній собор разом з іконою повернувся до лона Православної Церкви.

​Розділений щит 

​ХХ століття створило для реліквії справжній історичний детектив. У 1915 році, коли до регіону наближався фронт Першої світової війни, ікону евакуювали до Москви. У 1918 році її перевезли до київського монастиря.

​Наприкінці 1920-х років у Києві розгорнулася кампанія з вилучення церковного майна. Заготівельники зірвали зі святині дорогоцінну оправу. Щоб урятувати давній живопис від конфіскації та знищення, віруючі пішли на відчайдушний крок: три кипарисові дошки роз'єднали й сховали в різних людей.

​Лише восени 1943 року за участі архиєпископа Іларіона (Огієнка) врятовані фрагменти вдалося з'єднати й урочисто внести назад до холмського собору.

​Схованки родини Коробчук

​Проте мирний період тривав недовго. У 1944 році почалася депортація населення, і родина холмського священника Гавриїла Коробчука вивезла святиню на Волинь. Священницький рід зберігав реліквію понад піввіку. Образ тримали у звичайних кімнатах, перевозили в тайниках, ховали від сторонніх очей.

​Лише у 2000 році дочка священника Надія Горлицька передала родинне надбання музею за умови постійного перебування предмета в Луцьку. 

​Фінал завдовжки в тринадцять років

​Реставраційні роботи розпочалися під науковим контролем експертів Національного науково-дослідного реставраційного центру. Олійний живопис відновлював Анатолій Квасюк, а емалеві пластини очищав майстер Віктор Голуб. Завершити складну працю вдалося лише до грудня 2009 року.

Підсумкову презентацію відреставрованої ікони довелося перенести на кілька тижнів через оголошений у місті карантин із грипу. Освячені дошки, які пережили пожежі, депортації та піввіку підпільного побутування, спокійно зачекали ще трохи. Сьогодні відновлений оригінал Холмської ікони зберігається в луцькому музеї, а в Хелмі перебуває її список, написаний у 1938 році.

Читайте також