«Царський» собор: спадщина України чи «імперії зла»?
Навіщо ПЦУ «руськомирські» храми?
19 листопада черговий російський дрон, що впав, пошкодив вікна в будівлях посольств Австрії та Нідерландів, а також у Володимирському соборі в Києві.
З цього приводу міністр культури Т. Бережна зробила заяву, в якій назвала собор «нашою культурною спадщиною», яку Росія «продовжує руйнувати». А речник ПЦУ Є. Зоря заявив, що «російська імперія зла вразила ще одну нашу святиню».
Немає жодних сумнівів, що руйнування храмів – це жахливо. Але зараз хотілося б сказати про інше. Бережна заявила, що над розписами храму працювали «відомі художники Михайло Врубель, Микола Пимоненко, Сергій Костенко, Віктор Замирайло та інші».
Ця заява міністра культури викликає крайнє здивування, оскільки загальновідомо: основні розписи собору належать Віктору Васнецову, значну частину робіт виконав Михайло Нестеров. Окремі євангельські сюжети написали Павло та Олександр Сведомські й Вільгельм Котарбінський. Названі Бережною художники були або помічниками, або займалися орнаментами. Той самий Костенко писав «Хрещення Володимира» та «Страшний суд» за ескізами Васнецова.
Чому ж міністр культури так спотворено подала інформацію про собор? Можна припустити, що через особистості Васнецова та Нестерова, які були особливо близькі до російського імператорського двору. Однак що дає ця маніпуляція? Адже Володимирський собор із самого початку був імперським проєктом. Його схвалив Микола I, продовжити роботи розпорядився Олександр II, а на освяченні був присутній Микола II, який особисто зустрічався з Васнецовим.
Тож хотілося б уточнити в міністра культури та керівництва ПЦУ: «царський» Володимирський собор – це все-таки «наша культурна спадщина» чи вже ні?
Причому йдеться не лише про Володимирський собор Києва. Воскресенський кафедральний собор ПЦУ в Рівному заклав Олександр III, збудували його коштом казни. Це не завадило Епіфанію Думенку минулого року урочисто відзначити 130-річчя собору. Можна згадати і Троїцький собор у Луцьку, Андріївську церкву в Києві, Володимирську каплицю у Володимирі та багато інших храмів, які збудовані чи перебудовані з ініціативи та за гроші російських царів.
Якщо в ПЦУ та у владі так соромляться своєї «російської» історії й прагнуть викорчувати будь-які її згадки, то навіщо мучитися? Адже сам Думенко неодноразово говорив, що в ПЦУ не сприймають нічого російського, зокрема й архітектури храмів. То навіщо все це спадщина «імперії зла» нашим світлоокиим ельфам?
Адже в Україні є ті, кого в ПЦУ називають «москалями» та «духовними окупантами». Ці люди не соромляться спадщини своїх предків і не мажуть її чорною фарбою лише тому, що триває війна.
Тому можна зробити дуже простий крок – віддати «імператорські» храми «фсбшникам». Нехай вони дивляться на фрески Васнецова та Нестерова у Володимирському соборі чи Врубеля – у Кирилівській церкві. А замість них збудувати щось своє.
Тоді й міністру культури не доведеться поспіхом «забувати» неправильних іконописців.
