Як «розвінчатися»?
Що робити, якщо розлучаєшся, а шлюб вінчаний? Як «розвінчатися»?
Варвара Гапоненко
Відповідає протоієрей Тарасій Забудько:
– Таїнство вінчання – це союз любові чоловіка й жінки, який благословенний Господом і освячений Церквою. Вінчання – це не просто урочистий момент в житті людей, які вирішили пов'язати себе узами шлюбу, це ще й сакральний момент, тому що «двоє стають єдиною плоттю». Це означає, що чоловік і дружина – найрідніші люди на землі.
Згідно з вченням Церкви, діти щодо своїх батьків перебувають у першому ступені родства, а от подружжя один до одного – в нульовому, тобто вони – одне ціле.
Тому цілком природно, що Церква ставиться до розлучення різко негативно, а таке поняття, як «розвінчання», взагалі відсутнє. «Розвінчати» – неможливо. Так само, як неможливо «розхрестити» чи «розпричастити». Проте буває так, що люди, повінчавшись в храмі та проживши разом певний час, вирішують розірвати шлюбний союз. Що в такому випадку робити? І яка може бути реакція Церкви?
Повторюся ще раз – «розвінчання», як окремого акта або обряду, не існує. Як і не існує такого поняття. Але Церква може благословити лише на благу справу, а розлучення, якими б не були його мотиви, благим бути не може. Питання про «розвінчання» зазвичай виникає, коли вже шлюб зруйнований і у когось з цієї пари виникає бажання створити інший шлюб. Тому питання «розвінчання» потрібно ставити в дещо іншій перспективі – у яких випадках Церква може благословити на другий шлюб?
У церковному праві такі випадки чітко визначені. Серед основних можна назвати подружню зраду, важку хворобу, наркоманію або алкоголізм. При цьому слід зауважити, що хвороба або наркоманія може стати приводом для розірвання шлюбу лише в тому випадку, якщо з'ясувалося, що людина була хвора або страждала наркоманією ще до укладення шлюбу, але приховала це.
Коли ж, наприклад, людина захворіла на важку хворобу вже після того, як обвінчалась, або стала алкоголіком через деякий час після весілля, то в таких випадках ні про яке розірвання шлюбу не може бути й мови.
Що ж стосується подружньої зради, то питання в цьому випадку вирішується на користь постраждалої сторони. Тобто той, хто зрадив, вже ніколи знову повінчатися не зможе. А ось той, хто постраждав від зради, має можливість отримати другий шанс, він же й останній, бо втретє вже не можна вінчатися.
Звідси стає зрозумілим, що благословення на другий шлюб дається Церквою в тому випадку, якщо у людини, що не винна у розпаді першої сім'ї, є бажання створити нову сім'ю.
Треба відзначити, що кожен такий випадок має, за ідеєю розглядатися архієреєм. Тобто тільки єпархіальний архієрей вирішує, чи можна дозволити ось цьому православному християнину вступити в шлюб з цією православною християнкою. Далі, саме архієрей приймає рішення й про те, за яким чином (за першим або другим) їх повінчають в храмі, і він же видає відповідний документ.
Отже сама процедура отримання благословення на другий шлюб може складатися з таких етапів:
- Співбесіда з єпархіальним архієреєм (може бути і з секретарем єпархії).
- Заповнення анкети, в якій потрібно вказати причини розірвання попереднього шлюбу.
- Отримання формуляра від архієрея, в якому вказується, за яким чином (1-м або 2-м) можна буде звершити вінчання в храмі.
- Власне, вінчання.
