Патріотизм як бізнес-проект: чому голова ОВА Козицький воює з Церквою?
Голова Львівської ОВА Максим Козицький розповів, що його регіон повністю очистився від храмів УПЦ. Що ж стоїть за такою ревною боротьбою з Церквою?
29 листопада 2024 року голова Львівської ОВА Максим Козицький з пафосом відзвітував про «завершення боротьби» з Українською Православною Церквою. За його словами «регіон очистився від релігійних громад, що підпорядковуються московському патріархату».
Він також розповів, що «Львівська область стала першою в Україні, де більше немає жодної зареєстрованої релігійної громади РПЦвУ». А далі Козицький написав, що «у маніпуляцій та обману» немає майбутнього. За словами чиновника, «існують лише два шляхи – правда або брехня, і правда обов'язково переможе!». Що ж, ось тут ми з Козицьким погодимось. І саме тому, покажемо, що ж чекає самого Максима Зіновійовича, коли правда нарешті восторжествує в Україні. Також, трохи відкриємо завісу того, що насправді відбувається у Львівській ОВА і чому Козицького можна вважати фахівцем з неправди та маніпуляцій.
Гуманітарка і Козицький
Вже давно помічено, що про патріотизм найгучніше кричать ті, у кого найменш чиста совість. Чим більше людина замішана в корупційних схемах - тим частіше вона заявляє про свою любов до України. Якщо говорити конкретно про Козицького, то скандали, де так чи інакше фігурує керівництво області, зачіпають гуманітарну допомогу, оборонні засоби та інфраструктурні проекти.
Не секрет, що для багатьох українських чиновників (а особливо для керівництва Львівської області) «гуманітарка» стала суттєвим джерелом поповнення особистого капіталу і чи не ключовим джерелом наживи.
З початком війни Росії проти України, Львівщина перетворилася на ключовий транзитний пункт для гуманітарних вантажів. І практично відразу почали спливати кричущі факти їх розкрадання.
Наприклад, у 2022 році стало відомо, що бронежилети вартістю 25 мільйонів гривень, ввезені під виглядом гуманітарної допомоги, були продані на «чорному ринку». І це не просто корупція — це удар по захисниках України. Причому, особливо цинічний удар, тому що нанесений він тими, хто вважає себе найбільш «патріотичними» українцями.
У 2023 році знову з'ясувалося, що частина гуманітарної допомоги, відправленої зі США, зникла у Львові. Все сталося до банального просто і цинічно. 14 жовтня зі США в Україну відправили контейнер з гуманітарною допомогою, що включала протигази, зимову форму, взуття та 9700 військових аптечок IFAK загальною вартістю $1,1 млн. Однак до 8 листопада американські донори виявили, що допомога не дійшла до партнера — «Центру волонтерства та захисту», який працює з владою Львова.
У самій Львівській обласній адміністрації (ЛОВА) підтвердили отримання лише невеликої частини вантажу і заперечували наявність тактичних аптечок. Обіцяні акти приймання-передачі так і не були надані. Перевірка показала, що контейнер був зареєстрований польськими митниками, але на українській стороні нібито не перетнув кордон. Тим не менш, частина вантажу опинилася на складі ЛОВА, а решта зникла. Тобто, з тактичних аптечок (найцінніша частина вантажу) на суму 34 мільйони гривень на складах виявилася лише мала частина, доля решти досі невідома.
Вірніше, невідома для слідчих, але не для журналістів, які повідомили, що «в цій таємничій історії чітко проступають сліди Львівської обласної військової адміністрації і деяких благодійних фондів, з якими вона працює». І журналісти знають, що говорять. Тому що, людина, яка пообіцяла розібратися з цією ситуацією - це заступник Козицького Юрій Холод, який в підсумку, ні в чому розбиратися не став. Не став тому, що розподілом гуманітарної допомоги займався його колега - Олексій Шевчук. Коли у нього запитали про долю аптечок на суму в півмільйона доларів, він відповідати відмовився. Запитаєте, чому? Тому що, це - «державна таємниця». І це тільки два приклади, які спливли в радарах зацікавлених структур. Можна не сумніватися, що фактів крадіжок - набагато більше.
Найдорожча дорога в Україні і Козицький
Так, виявляється, що в 2023 році на Львівщині, в розпал війни, здійснили найдорожче будівництво дороги. Мова йде про гучний скандал навколо ремонту вулиці Гірської в селищі Східниця.
Проект, який в 2021 році коштував 12 мільйонів, після початку війни раптом виріс у ціні до 25 мільйонів гривень, які були виділені з Львівського обласного бюджету. Запитаєте, куди веде ця дорога, значення якої, судячи із суми, має бути стратегічним? Відповімо: ця дорога веде до елітного розважального центру, що належить батькові Максима Козицького — Зіновію Козицькому.
Тобто, гроші, які могли б бути витрачені на військові потреби, на потреби переселенців, а то й просто на потреби жителів області, були оприходовані для поліпшення життя однієї сім'ї - Козицьких.
«Газпром» і Козицький
Але, всі ці схеми - тільки «квіточки», порівняно з тим, чим насправді займається сім'я Козицьких. Так, Зіновій Козицький - це львівський нафтогазовий олігарх, який пов'язаний з російським «Газпромом», і бізнес якого кришує син Максим, використовуючи для цього адміністративний ресурс.
Звичайно, Зіновій Козицький не настільки дурний, щоб працювати з «Газпромом» напряму. Він робить це через свого давнього партнера Карела Комарека, чеського олігарха, який дуже тісно працює з бізнесом РФ.
Також Карел Комарек у партнерстві з сім'єю голови Львівської ОВА Козицького займається тим, що під час війни Росії проти України розвідує родовища газу на Полтавщині. Наприклад, ТОВ «Горизонти», яке займається підготовчими роботами з розвідувального буріння на родовищах газу в Полтавській області, 20% належить Козицьким, а 80% – Комареку. Крім того, компанія Комарека «Moravia Gas Storage» управляє підземними сховищами газу в Чехії в партнерстві з «Газпромом». Сам же Комарек продовжує володіти нафтовим терміналом в Самарі, який у 2018 році постачав паливно-мастильні матеріали в окуповані райони Донбасу («ЛДНР»).
Всі ці факти вказують на прямий зв'язок бізнесу Козицького з чеським олігархом і, побічно, з російськими структурами. Уявляєте, що було б, якби мова йшла не про «справжнього патріота», яким, безумовно, є Козицький, а простого українця? Але, Зіновію Козицькому все сходить з рук. І не тому, що він дуже сильно «любить Україну», а тому, що його син кришує бізнес.
І не тільки кришує, але й допомагає «вигравати» тендери. Наприклад, бурова компанія «Горизонти» з 2017 року отримала понад 7 млрд грн, але при цьому неодноразово починала роботи ще до підписання контрактів, як це було з Верхньомасловецьким родовищем. Так що дорога за 25 мільйонів - це дрібниці.
А адже у Львові досі залишається надактуальним питання сміттєвих полігонів, які просто вбивають область. Переповнені звалища створюють екологічну загрозу. У деяких районах сміття не вивозиться тижнями, а будівництво сміттєпереробного заводу відкладається на невизначений термін. Напевно, ще не до кінця продумана схема відкату для «патріотів»...
І ось, замість того щоб зайнятися реальними проблемами області, Козицький воліє займатися популізмом, розповідаючи про «досягнення» в боротьбі з Церквою. Схема не нова. Але, що за нею стоїть?
Чому Церква?
Козицький подає закриття храмів УПЦ як «перемогу патріотизму» і пише, що «щиро сподівається, що релігійні громади московського патріархату в інших областях нашої держави не будуть очікувати реалізації норм Закону України "Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій", а нарешті розірвуть зв'язки зі структурою кривавих московських попів».
У щирість Козицького, після корупційних схем, не віриться, а ось в те, що він намагається відвернути увагу від корупції - дуже навіть. Просто тому, що в Україні вже давно боротьба з Церквою стала зручним інструментом примітивного політичного піару. Такі дії, як заборона релігійних громад УПЦ (до речі, абсолютно незаконна на рівні місцевої влади), перетворюються на гучні медіакампанії, які відвертають увагу від чогось більш суттєвого. Тому що, при найближчому розгляді вся ця «боротьба» виглядає як спосіб прикрити небажання вирішувати нагальні проблеми регіону або країни, або, бажання побільше наживатися на доступі до державних активів. Боротьба з Церквою в даній ситуації використовується як димова завіса для зручнішого розкрадання бюджету - тільки й усього. Більше того, у випадку з Козицьким можна простежити пряму кореляцію між боротьбою з Церквою та корупцією.
Львів - найкорумпованіший регіон
І це - не порожні слова. Наприклад, протягом тільки одного 2023 року найбільше корупційних справ відкрито у Львівській області. Такі дані оприлюднило Національне агентство з питань запобігання корупції на своєму сайті. Так, всього з 1 січня по 25 грудня 2023 року НАЗК зафіксувало всього 3045 записів в Єдиному державному реєстрі осіб, які вчинили корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення. З них у Львівській області зафіксували 243 записи, 216 з яких – за судовими рішеннями.
Тобто, виявляється, що регіон, де немає жодного храму УПЦ, найкорумпованіший у країні! Збіг? Навряд чи.
Просто тому, що всі ми прекрасно розуміємо – за боротьбою Козицького проти Церкви стоїть фальшивий патріотизм, який вже перетворився на стратегію влади. Ця стратегія проста, і випробувана на численних прикладах: замість того щоб вирішувати реальні завдання, треба голосно кричати про боротьбу з «московським впливом». При цьому на перший план виходять не інтереси суспільства, а банальний розрахунок і особисті вигоди.
І проблема не тільки в Козицькому або тих чиновниках, які своїми вишиванками прикривають казнокрадство і корупцію, а взагалі в тих «патріотах», які вчать всю Україну як треба «правильно любити Батьківщину». Згадайте, як ті ж жителі Львова, які сьогодні обурюються недостатнім патріотизмом населення інших областей України, підвищили ціни на житло на початку війни.
І тому, чим більше кричить Козицький про «патріотизм», тим більше ми розуміємо, що він використовує його як бізнес-проект. А ще - він боїться. Боїться відповідальності за свої справи, тому що знає: рано чи пізно, відповідати все одно доведеться. І не тільки перед людьми, але й перед Богом.