Архонти Фанара: остання надія ПЦУ?
Останнім часом архонти Фанара активізувалися в підтримці ПЦУ. Чи впливають вони на Трампа, чи він їм не простить співпраці з демократами?
Наприкінці січня 2025 р. спікер ПЦУ Євстратій Зоря закликав вірян УПЦ не надто розраховувати на допомогу нового президента США Дональда Трампа у відстоюванні своїх прав на свободу віросповідання. Зоря зазначив, що «саме під час першого терміну Трампа був виданий Томос», що нинішній президент США прихильно ставиться до Константинопольського Патріархату і що в найближчому оточенні Трампа є архонти Фанара. Також Зоря зауважив, що «при всій позірній набожності адептів ідеології русміра вони постійно демонструють свою виключну надію на князів і на синів людських».
За «адептів ідеології русміра» нічого сказати не можемо, оскільки такими не є, а ось Зоря видав себе з головою. Сама згадка про роль американського Держдепу у створенні проєкту ПЦУ, саме твердження, що архонти взаємодіють із Трампом, і розрахунок на добрі стосунки президента США з Константинопольським Патріархатом – що це, як не надія на «князів і на синів людських»? Що це як не визнання того, що ПЦУ не змогла б з'явитися без зусиль сильних світу цього? Що це, як не сподівання, що архонти в оточенні Трампа зможуть переконати його в оцінці церковної ситуації в Україні?
З вуст представників нової американської влади ще на етапі передвиборчої боротьби звучало багато заяв про неприпустимість обмеження свободи віросповідання в Україні. І нинішній президент Джей Ді Венс, і голова Національної розвідки Тулсі Габбард, й інші чиновники, які вже обійняли високі посади в американській адміністрації, чітко і недвозначно заявляли, що в Україні відбувається зневажання релігійних свобод, і що це неприпустимо. Зі зміною влади в США міжнародна підтримка проєкту ПЦУ значно зменшилася. Але є шанс, що архонти все ж таки зможуть замовити слівце і представити ситуацію у вигідному ПЦУ світлі. Чи вийде?
Що кажуть архонти?
І архонти вже почали діяти. 28 січня 2025 р. архонт Константинопольського Патріархату Пантелеймон Бубурас, який має бізнес в Одесі, опублікував заяву із закликом не довіряти інформації про гоніння на УПЦ в Україні. Ця заява була звернена до духовенства Елладської Церкви у відповідь на лист 40 монастирів Греції та Афона, які підтримали УПЦ. У тому листі ченці розповіли багато чого: і про захоплення храмів, і про ухвалення Верховною Радою закону про заборону УПЦ, і про криваве побоїще у Черкасах, де був захоплений кафедральний собор. Сьогоднішні гоніння на УПЦ порівняли з тим, що відбувалося за Гітлера та Сталіна.
Серед тих, хто підписав цей лист, – настоятели афонських монастирів Ксиропотам, Дохіар, Каракал, Філофей, Констамоніт тощо. Були наведені конкретні факти, сказані слова підтримки на адресу християн України. У відповідь архонт заявляє, ніби все це неправда, жодних гонінь немає, а в УПЦ повно агентів російських спецслужб. У заяві П. Бубураса немає ні фактів, ні доказів, які б підтверджували звинувачення. Наприклад, він заявляє: «Багато ієрархів вимагають від митрополита Онуфрія розпочати переговори з патріархом Варфоломієм з метою відновлення зв'язку з Константинополем». Якщо маються на увазі «ієрархи» ПЦУ, то з цим можна погодитись, але, мабуть, йдеться про ієрархів УПЦ. А від них ми не чули жодної схожої заяви. Навпаки, парафії, монастирі та єпархії проводять збори та масово підтверджують вірність УПЦ та її Предстоятелю Блаженнішому Митрополиту Онуфрію. Таке перевертання ситуації з ніг на голову, коли біле називається чорним і навпаки, яскраво характеризує архонта.
Втім, це не вперше. Згадаймо, як голова ордену архонтів Константинопольського Патріарха Антоні Ліберакіс, виступаючи у травні 2024 р. на конференції в Афінах, заявив, що «Вселенський Патріарх в Україні, підписавши Томос про автокефалію, забезпечив свободу віросповідання для 43 мільйонів українців». Нехай він розповість про цю свободу митрополиту Святогірському Арсенію, що страждає у в'язниці, нехай розповість побитому Черкаському архієрею, якому після удару палицею по голові діагностували струс мозку. Нехай розповість іншим захисникам Архангело-Михайлівського собору в Черкасах, громадам, які силою вигнали представники ПЦУ зі своїх храмів!
На жаль, все це типово для архонтів Фанара. Докладніше ознайомитися з тим, хто такі архонти, кому вони служать і чиї інтереси обстоюють, можна у статті «Кому служать архонти Константинопольського патріархату». Коротко скажемо, що архонти – це багаті греки, які служать Константинопольському Патріархату і певною мірою впливають на його діяльність. У списку критеріїв для відбору членів ордену архонтів немає вимог до моральних якостей, натомість є вимоги вірності Константинопольському Патріархату (не Православ'ю як такому) і наявності здатності та можливості приносити користь Фанару. Це своє призначення архонти відпрацьовують сповна. Але чи такий великий вплив вони мають у команді Трампа, як сподівається Іван (Євстратій) Зоря?
Хто головний лобіст ПЦУ в Штатах?
Почнемо із твердження спікера ПЦУ, що ця організація була створена під час першого президентства Трампа. Як відомо, головним лобістом створення ПЦУ на той час був голова Держдепу Майк Помпео. Він вів переговори з Фанаром, адміністрацією президента П. Порошенка, їздив до Києва, зустрічався з Сергієм (Єпіфанієм) Думенком і відкрито заявляв, що його відомство повністю підтримує ПЦУ. Докладніше про це в статті «Клірики дядька Сема: яка роль Держдепу у створенні ПЦУ».
У багатьох була надія, що головний лобіст ПЦУ від Держдепу Майк Помпео зараз увійде до складу нової адміністрації Трампа і обійме якусь дуже високу посаду. Але сталося протилежне. Дональд Трамп, який ще не вступив на посаду президента, публічно заявив, що Помпео не місце в його адміністрації. Багато політичних аналітиків вважають, що причиною такої різкої відмови Трампа брати Помпео в команду є те, що він не підтримав Трампа під час президентських виборів 2020 р., коли, як стверджує Трамп, у нього вкрали перемогу. З цієї ж причини ми не бачимо в оточенні Трампа й колишнього віцепрезидента Майка Пенса. І якщо Трамп показово дистанціюється від тих людей, які не надали йому підтримки у скрутний момент, то що говорити про тих, хто протягом багатьох років послідовно підтримував демократичну партію та особисто Джо Байдена?
Політична орієнтація фанаріотів
20 серпня 2020 р. глава Архієпископії Фанара в США архієпископ Елпідофор (Ламбрініадіс), який за посадою є головним духовним наставником Ордену архонтів Константинопольського Патріархату, під час відеозвернення до учасників з'їзду Демократичних Національних Зборів Демократії закликав підтримати кандидата від Демократичної партії Джо Байдена на майбутніх виборах президента країни. Він прочитав молитву, яку потім опублікував у своєму тоді ще Твіттері: «Ми молимося за благо нашого народу та його майбутнього. Ми молимося, щоб ви пролили світло свого обличчя на делегатів цього з'їзду та на віцепрезидента Джо Байдена, щоб він зайняв найвищу посаду в країні». Хтось може подумати, що Трамп це забуде?
А ось що написало видання Business Standard відразу після обрання Байдена президентом США у 2020 р.: «Байден вміє зцілювати та об'єднувати, заявив в інтерв'ю PTI близький друг сім'ї 77-річного колишнього віцепрезидента США Майкл Карлуцос. <…> Майкл та його батько, отець Алекс Карлуцос, що грає ключову роль у Грецькій православній архієпископії Америки і має міжнародний авторитет у церкві, були близькими друзями родини Байденів протягом майже чотирьох десятиліть, відколи він був сенатором». Протопресвітер Алекс Карлуцос вважається неформальним лідером Ордену архонтів Фанара та фактично керує ним. Він усіляко підтримував Байдена під час передвиборчої кампанії, а після перемоги на виборах називав його «лідером, здатним зцілити та об'єднати Америку». При цьому вже тоді Байден «одружував» у себе вдома гомосексуалістів і всіляко пропагував ідеологію гендера, ЛГБТ, а також аборти. Як можуть у Церкві підтримувати таку людину?
Але окрім багаторічної дружби з неформальним лідером Ордену архонтів Алексом Карлуцосом, Джо Байден має давні дружні стосунки з Константинопольським Патріархом Варфоломієм. Ці відносини почалися задовго до того, як Байден став президентом і навіть віцепрезидентом при Бараку Обамі у 2009–2016 роках. Зайнявши посаду віцепрезидента США, Байден двічі здійснив офіційні візити главі Фанара до його резиденції: в грудні 2011 р. та в листопаді 2014 р. До цього жоден американський політик такого рівня не відвідував Фанар. А в 2015 році Байден отримав Премію Патріарха Афінагора з прав людини (Athenagoras Human Rights Award), засновану Орденом архонтів Константинопольського Патріархату. Рада архонтів при цьому назвав Д. Байдена «затятим прибічником релігійної свободи для Вселенського Патріархату».
Архієпископ Димитрій, тодішній глава архієпископії Константинопольського Патріархату в Америці, сказав про вручення Байдену Премії таке: «Віцепрезидент Байден демонструє знову і знову свою прихильність до Вселенського Патріаршества і здійснюваної ним вільної та безкорисливої духовної місії».
Ліберальна повістка Фанара та демпартії
Але не слід вважати, що зв'язки Демократичної партії США та Константинопольського Патріархату (включаючи американську архієпископію та Орден архонтів) обмежуються лише особистою дружбою їхніх лідерів. Все набагато серйозніше та глибше. У січні 2020 р. Синод Константинопольського Патріархату затвердив документ «За життя світу: на шляху до соціального етосу Православної Церкви». У ньому відображена думка Фанара на сучасний світ. Але якщо ми подивимося на цей документ і порівняємо його із програмними документами Демократичної партії США, то побачимо, що вони відображають дуже схожу ідеологію: лібералізм, екуменізм, забезпечення прав різних меншин тощо.
Всім відомо, що демпартія США та особисто Д. Байден є активними прихильниками ідеології ЛГБТ, абортів, гендеру та ін. З погляду Святого Письма це не просто гріх, а гидота: «Не лягай із чоловіком, як з жінкою: це гидота» (Лев. 18, 22). Але ось що пишуть фанаріотські ієрархи у документі «За життя світу…»: «§19 Ми живемо в епоху, коли сексуальність все більше розуміється як особиста доля і навіть приватна справа людини. Безліч соціально-політичних дискусій у світі присвячено різним вимогам і потребам гетеросексуальних, гомосексуальних, бісексуальних та інших сексуальних "ідентичностей". <…> Слід також враховувати, що фундаментальним правом кожної людини, яку жодна державна чи цивільна влада не може порушити, є право не зазнавати переслідувань чи утисків прав на ґрунті сексуальності».
І ані слова про засудження Біблією цих вад, ні слова про неприйнятність ЛГБТ-ідеології для Церкви.
Хто зараз згадує рух BLM (Black Lives Matter) в Америці? Адже ці протести стали одним із головних чинників поразки Трампа на виборах 2020 р. Американська Архієпископія Фанара та особисто Елпідофор (Ламбрініадіс) активно підтримували цей рух. Останній навіть брав участь у марші BLM. Це при тому, що активісти BLM публічно спалили десятки Біблій та кілька християнських храмів. Коментуючи свою участь у русі BLM, архієпископ Елпідофор сказав, що, «походячи з Константинополя», він має певну «спадщину» Вселенського Патріархату, «який, особливо під час патріаршества Варфоломія», дуже сильно акцентує увагу на «соціальних питаннях, навколишньому середовищі, рівності людей, прав людини та демократії». Але це ж стовідсотковий порядок денний демпартії США!
Також кажучи про прихильність Константинопольського Патріархату в США ліберальній ідеології, яку сповідує демпартія, не можна не згадати про таку акцію архієпископа Елпідофора, як хрещення прийомних дітей гомосексуальної пари в Греції в 2022 р. Ця подія була розрекламована всіма доступними способами і була покликана висловити солідарність із тодішнім главою США Д. Байденом і показати, як далеко може зайти Константинопольський Патріархат у реалізації ліберального порядку денного.
Висновки
А тепер повернемося до заяви Івана (Євстратія) Зорі про те, що вони мають архонта в оточенні Трампа, що президент США привітався з Елпідофором (Ламбрініадісом) за руку, і що УПЦ не варто розраховувати на захист своїх прав з боку американської адміністрації. Поставимо питання: чи з'явилася б взагалі ПЦУ без участі американських чиновників? Чи визнали б ПЦУ Елладська, Олександрійська та Кіпрська Церкви, якби чиновники Держдепу не провели з ними жорстку роз'яснювальну роботу? Чи отримав би Сергій (Єпіфаній) Думенко таку порцію політичної підтримки без відмашки зі США?
На всі ці риторичні питання можлива лише одна відповідь – ні. Отже, без цього політичного та дипломатичного ресурсу ПЦУ чекають нелегкі часи. От і чіпляється Зоря, як за соломинку, за архонтів Константинопольського Патріархату. Адже в очах міжнародної спільноти, і тим більше в очах Помісних Православних Церков, ПЦУ дискредитувала себе масовими захопленнями храмів, насильством, обманом, постійними втручаннями в політику не лише України, а й інших країн (згадати хоча б заяву Думенка щодо Грузії). Одна надія на архонтів. Вони постараються, вони всім пояснять, вони розкажуть ту версію того, що відбувається в Україні, яка влаштовує ПЦУ. Тільки ось істинна Церква утверджується і живе зовсім не цим.
Що ж до Української Православної Церкви, то Зоря має рацію, не варто сподіватися на «князі, на сини людські». Трамп, як і всі політики, не має постійних друзів і постійних ворогів, все залежить від кон'юнктури. Але на сьогоднішній день, незважаючи на жорсткі порушення прав і важкий психологічний пресинг, УПЦ не зрадив жодний архієрей, жодний монастир. У ПЦУ перейшла дуже мала кількість священників і невелика кількість вірян. І це тоді, коли у Вашингтоні мали владу друзі Константинопольського Патріархату. Слід гадати, що і за Трампа, чи допоможе він відновити свободу віросповідання в Україні чи ні, вірність православних християн Богу та Церкві не зміниться.
