Інтерв'ю для СПЖ колишнього клірика ПЦУ, основні моменти
Слова колишнього клірика ПЦУ цінні тим, що це погляд зсередини, без тіні упередженості. Чим живе зараз ПЦУ і яким бачиться її майбутнє її ж клірикам?
Ярослав Ясенець, «священник» УПЦ КП, а в недавньому минулому ПЦУ, дав інтерв'ю СПЖ в Америці, в якому розповів про ситуацію всередині ПЦУ та про перспективи розвитку цієї релігійної організації. Все це не нове, СПЖ в новинних повідомленнях і в аналітичних статтях вже дуже давно описує те, що сказав Я. Ясенець. Але тим і цінне свідчення колишнього клірика ПЦУ, що воно зроблене людиною, по-перше, знаючою всю кухню ПЦУ зсередини, а по-друге, вільною від звинувачень у проросійськості, непатріотизмі і так далі. Проаналізуємо лише найважливіші моменти інтерв'ю.
Внутрішній стан ПЦУ
Він, за словами Ярослава Ясенця, плачевний. По-перше, дуже низький рівень богословської освіти «духовенства». Це обумовлено тим, що дуже мало бажаючих бути священниками в ПЦУ, а хто все ж бажає, той дбає більше про матеріальну винагороду за таку діяльність. Цитата: «Я думаю, проблема в тому, що дуже мало людей хочуть стати священниками в цій церкві. <…> Багато священників хочуть отримати прихід, стабільне місце і фінансову підтримку».
Але бути призначеним на прихід, який дозволяє жити безбідно, можна тільки у випадку повної лояльності керівництву ПЦУ: «Якщо ви дуже лояльні – система призначить вас на багатий прихід». Я. Ясенець підтверджує, що в ПЦУ є випадки «рукоположення» в «священний сан» осіб, які не знають навіть Символу віри. Причому здійснюють такі «рукоположення» викладачі богословської академії.
По-друге, дуже мала кількість «монахів» і їх низька якість. Я. Ясенець визнає, що коли Філарет Денисенко пішов у розкол в 1992 р., монахи за ним не пішли: «Більшість монахів залишилися з тодішнім митрополитом Володимиром Сабоданом… <…> Коли більшість старців, старих монахів, духовних отців залишилися на іншій стороні – дуже складно створити щось нове». Спілкування з грецькою, сербською та іншими монашими традиціями для УПЦ КП також було неможливе. В результаті монаший постриг став розглядатися як сходинка на кар'єрній драбині: «Деякі молоді священники намагаються стати монахами, щоб у майбутньому стати єпископами. Це такий ієрархічний ліфт».
Сьогодні ПЦУ навіть не озвучує кількість монахів у своїй структурі.
По-третє, негативний імідж ПЦУ, створений самими її прихильниками. У народі за ПЦУ вже міцно закріпилася репутація «церкви болгарки і лома». Я. Ясенець підтверджує, що практика силових захоплень храмів створює ПЦУ дуже непривабливий образ. Однак, незважаючи на це, керівництво ПЦУ не тільки не відмежовується від церковних рейдерів, але й заохочує їх діяльність. Цитата: «Їх вважають дуже хорошими людьми, ефективними організаторами і великими патріотами. Довгий час вони отримували митри, хрести з прикрасами – всі ці церковні нагороди – і також великі гроші від своїх спонсорів. <…> Вони отримують досить великі суми». За словами Я. Ясенця, Патріарх Варфоломій, побачивши відео захоплення собору в Черкасах, навіть думав про те, щоб відкликати Томос.
По-четверте, патріотична повістка в ПЦУ, яка домінує над християнською. Причому в окремих випадках до такої міри, що «священники» ПЦУ дозволяють собі блюзнірські висловлювання на адресу храмів або Причастя. Він нагадав, що клірик ПЦУ Дмитрієв у розмові з журналісткою Яніною Соколовою ніяк не відреагував на її слова про Причастя в УПЦ: «Якщо вони їдять якусь гидоту з ложки, це робить їх святими?» Також Ясенець заявив, що у нього є відео з одним із кліриків ПЦУ Одеської єпархії, в якому той сказав, що «церковні будівлі – не більше ніж громадські туалети».
У майбутньому об'єднання з УГКЦ?
Я. Ясенець цілком допускає такий розвиток подій. Цитата: «Греко-католики, уніати – вони більше всіх виграють від цієї боротьби двох гілок православної церкви. У якийсь момент, коли церква Онуфрія ослабне, а церква Епіфанія не буде рости і нічого не дасть взамін – уніати можуть сказати: "Подивіться на нас. Ми сильні, у нас багато людей, багато священників, ми пов'язані з цивілізованим світом" – як вони люблять називати цей ліберальний світ. "Чому ми не можемо стати національною церквою?" Я думаю, у якийсь момент держава може сказати: «Добре, ми бачимо в вас корисний інструмент. Тепер ми побудуємо національну церкву на основі вашої ієрархії».
У цьому випадку ПЦУ нічого не залишиться, як об'єднатися з УГКЦ: «Цілком можливо, що ПЦУ, церква Епіфанія, у якийсь момент об'єднається з унією». Підштовхнути до такого розвитку подій може і зближення Константинопольського Патріархату з Ватиканом.
Чи можливе об'єднання з УПЦ?
На це питання Я. Ясенець відповідає ствердно. Більше того, він вважає, що об'єднання українського православ'я можливе на основі УПЦ, а не ПЦУ. Однак перед цим УПЦ, за його словами, повинна бути очищена від «агентів Москви». Причому не уявних «агентів», в які скопом записують все духовенство УПЦ, а «справжніх».
Цитата: «А потім, коли Церква Онуфрія буде очищена від справжніх агентів Москви – тоді потрібно запропонувати об'єднання. Але це об'єднання має бути справжнім. Якщо у них більше єпископів – вони можуть обрати того, кого хочуть. І їхні установи – монастирі, парафії, освітні інститути – залишаться православними і будуть на благо українського народу. Тільки тоді тут може бути створена єдина істинна православна Церква».
Але в той же час Ясенець вказує, що для ПЦУ це негативний сценарій, оскільки УПЦ має значну чисельну перевагу в єпископах, монастирях, парафіях тощо, і відповідно можливість обирати керівництво об'єднаної церковної структури. Цитата: «Якщо відбудеться справжнє об'єднання – наприклад, митрополит Онуфрій і його оточення погодяться провести новий собор – єпископів з боку Онуфрія буде більше, ніж з боку Епіфанія. Їх більшість обере свого лідера, і Епіфаній втратить позиції. Звичайно, він цього не хоче».
При цьому Я. Ясенець скептично оцінює можливість проведення якогось собору з вирішення української проблеми за участю Константинопольської та Руської Церков.
Висновок
Фактично Я. Ясенець підтвердив все те, що неодноразово говорилося про ПЦУ на сторінках СПЖ. Причому не з бажання догодити редакції – в цьому інтерв'ю ексклірик лише повторив те, про що заявляв відразу після виходу з цієї релігійної організації.
Він підтвердив, що ПЦУ є державною церковною структурою з домінуючою національно-«патріотичною» повісткою. Що рівень освіченості її «духовенства» вкрай низький, ченців мізерно мало, а храми порожніють. Що в майбутньому ПЦУ, цілком можливо, чекає об'єднання з українськими уніатами. І що без підтримки держави, у разі втрати інтересу з боку влади, ця структура просто не виживе.
Головний висновок з інтерв'ю такий: людині, яка щиро шукає Бога і спасіння своєї душі, робити це в подібній релігійній організації надзвичайно складно.
