Чого влада домагається від митрополита Арсенія?
Держава домагається від владики Арсенія переходу до ПЦУ або згоди на обмін.
25 лютого 2026 року відбудеться чергове засідання суду у справі митрополита Арсенія. І дії влади вказують, що воно, швидше за все, буде формальним. Місяць тому, 22 січня, суд вкотре продовжив митрополиту Арсенію термін за ґратами – тепер до кінця березня. Тепер у сукупності архієрей просидить у в'язниці (а СІЗО – це така ж в'язниця) майже 2 роки. Пристойний термін, особливо для немолодої і хворої людини, яка потребує негайної операції на серці. При цьому потрібно розуміти, що в теорії СІЗО – це не місце відбування покарання, а приміщення, куди ізолюють потенційного злочинця на час слідства. Просто в українських реаліях СІЗО – це така ж в'язниця, де людина перебуває в тісній і холодній камері з жахливим харчуванням і з умовним доступом до медицини. В'язниця, в якій до тебе ставляться як до злочинця. В СІЗО зазвичай поміщають тільки небезпечних для суспільства осіб, або тих, хто проходить за «тяжкими» статтями в разі, якщо вони можуть втекти з країни, знищити докази або примусити свідків змінити показання у справі.
Дивлячись на топ-чиновників, які крадуть у страждаючого народу десятки і сотні мільйонів, і при цьому не сидять ні дня, ситуація з владикою Арсенієм вражає своїм цинізмом. Що ж такого жахливого зробив архієрей, що його так мучать? Чим він настільки «небезпечний» для суспільства, що повинен роками сидіти за ґратами без вироку і доступу до нормальної медицини?
Отже, проти архієрея відкрито дві кримінальні справи. Перша – за проповідь, в якій він нібито вказав ворогу дислокацію військових.
Йдеться про слова, сказані в свято Собору Святогірських святих у вересні 2023 року: «Сьогодні три пости в Тетянівці стоять: один на горі біля Артема, інший внизу, і ще в кінці Тетянівки при в'їзді в монастир». І сказані вони були лише в контексті того, що на цих постах затримували паломників, які їхали в Лавру на богослужіння.
Давайте проаналізуємо ситуацію.
У чому суть звинувачень?
По-перше, Лавра знаходиться від лінії фронту всього в десятці кілометрів. На цій території в кожному населеному пункті є блокпости, які зазвичай стоять на в'їздах і виїздах. І це ні для кого не секрет, це звичайна ситуація для прифронтової зони. Невже ми серйозно можемо вважати, що у противника немає інших способів дізнатися розташування постів, крім як моніторити проповіді священників?
По-друге, чи є в словах владики точні координати розташування сил оборони? Чи можна на підставі слів «на горі» або «внизу» нанести точний удар? Думається, відповідь очевидна.
По-третє, під час війни було безліч випадків, коли медійні особи вказували точне розташування військових об'єктів, ворог їх знищував, гинули люди, але до цих самих осіб у влади не було жодних претензій. Наведемо один приклад. Буквально за місяць до проповіді владики Арсенія, 19 серпня 2023 року, росіяни завдали страшного удару по Чернігівському музично-драматичному театру, де проходила закрита зустріч виробників військових безпілотників. 7 загиблих (одна дитина), 156 поранених (15 дітей). Напередодні організатори виклали анонс заходу у відкритий доступ із зазначенням часу та місця. Цей випадок викликав у суспільстві величезний резонанс, українці масово обурювалися, але ніхто за цю трагедію жодного покарання не поніс.
Тобто митрополита за слова на проповіді про блокпости «на горі» і «при в'їзді» тримають місяцями і роками в СІЗО без права застави, а на діячів, з вини яких загинули і отримали каліцтва безліч людей, навіть не завели кримінальну справу. Чи можемо ми після цього серйозно вважати, що розслідування проти владики «справедливе»?
Народний депутат Георгій Мазурашу прямо називає ситуацію з владикою «ганьбою».
«Йому інкримінують, що він нібито здавав позиції, хоча насправді він просто повідомляв мирянам: майте на увазі, що в такому-то селі є блокпости. На мій погляд, не було ніяких ознак, що він здавав якісь позиції, тоді в усіх населених пунктах плюс-мінус були там на той час блокпости», – каже нардеп.
Він каже, що митрополита Арсенія «фактично повільно вбивають у СІЗО».
«Це ганьба для нашої країни. Я не розумію, який сенс священнослужителя, ченця, що має такий авторитет серед вірян, кидати в СІЗО з таким, м'яко кажучи, натягнутим звинуваченням. Якщо ви прямо чогось боїтеся, дайте йому домашній арешт, покажіть суспільству докази. Що це за звичка в нашій країні стала? Правоохоронці вигадують, висмоктують з пальця якісь підозри, кидають людей в СІЗО і просто знущаються над ними. Тим більше це священнослужитель», – заявив Георгій Мазурашу.
І зі словами нардепа неможливо не погодитися. Однак, може, друга підозра владиці виглядає інакше?
Нагадаємо, що 4 листопада 2025 року в Генпрокуратурі заявили, що архієрея заарештували «за злочини проти миру». Там же сказано, ніби «у травні та червні 2022 року підозрюваний під час публічних виступів заперечував збройну агресію Росії і звинувачував Збройні сили України в загибелі священнослужителів і черниці, а також знищенні храмових споруд».
У прощальному слові митрополита під час відспівування загиблих у червні 2022 року ченців немає жодної згадки про те, хто, куди і як стріляв. Є коротка згадка в проповіді, сказаній архієреєм у річницю загибелі братії: «Сьогоднішній день, брати і сестри, – річниця того страшного дня, який був у нашій обителі 1 червня 2022 року. Коли чиясь божевільна голова віддала наказ стріляти прямим наведенням по монастирю, і чиясь беззаконна рука натискала на гашетку, і снаряди летіли прямо по братських корпусах».
Як бачимо, тут немає ні виправдання агресії, ні звинувачень ЗСУ, лише засудження тих, хто завдавав ударів по обителі. І, на жаль, практика роботи правоохоронців у подібних справах далека від досконалості. Зазвичай слова обвинувачених відсилаються на експертизу до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, де «фахівці» пишуть свої «висновки», часто виходячи з дуже своєрідних міркувань. Наприклад, експерти у справі священика УПЦ Сергія Чертиліна приписали йому поширення російської пропаганди, що «утиски і гоніння на віруючих УПЦ відбувається за сприяння "агресивного НАТО"». І це при тому, що про НАТО священник не говорив ні слова. Експертам у виразі «агресивний натовп» («агресивная толпа» українською) здалося «агресивний НАТО». І це при тому, що в контексті слів о. Сергія ні про яке НАТО мови не було і близько.
Можливо, і в справі владики Арсенія комусь щось почулося?
Тут доречно буде згадати слова одного з лобістів української влади в США Юліана Гайди, який заявив, ніби «багато храмів УПЦ в Україні були зруйновані Збройними силами України».
Чи чули ми, щоб суд продовжував Гайді перебування в СІЗО без права застави? Ні, не чули. Як і у випадку з організаторами смертельного заходу в театрі Чернігова, йому навіть ніхто не пред'явив підозри. Чому? Та тому ж, чому у нас не саджають нардепів, які голосують за гроші, або корупціонерів, які крадуть у народу неймовірні суми. «Першосортним» українцям дозволяється говорити і робити все, що вони вважають за потрібне, без будь-яких наслідків. А ось з представниками УПЦ ситуація зворотна. Їм «натягують» безглузді звинувачення і тримають за гратами.
За що влада тримає владику Арсенія?
Аналіз, зроблений вище, показує: ніяких логічних причин тримати Святогірського митрополита за гратами немає. Звинувачення проти нього безглузді і смішні; ніяких доказів проти себе, які б він міг знищити на волі, не існує; свідків, на яких би він міг впливати, не існує в природі. Але чому тоді йому ось уже майже два роки продовжують термін у СІЗО? Ми ж не можемо серйозно думати, що такі рішення судді приймають, виходячи з матеріалів справи?
Судячи зі слів самого митрополита, влада тримає архієрея за ґратами не «за що», а «для чого».
Причина перша – спроби схилити до переходу в ПЦУ. Про такі спроби згадав архієрей у своїй промові в суді 3 листопада 2025 року.
Святогірська обитель – одна з трьох українських лавр, нехай і не настільки давня і велика, як Почаївська чи Києво-Печерська. Перехід її намісника до ПЦУ став би величезною медійною перемогою влади. Тим більше, що Святогірська лавра знаходиться на Донбасі, який в РФ сприймають як «свій». «Українська лавра» стала б на кілька місяців одним з найбільших «досягнень» влади. Немає сумніву, що, якби вдалося схилити до переходу владику Арсенія, держава доклала б усіх зусиль, щоб слідом за ним перейшов і весь монастир.
Причина друга: владика Арсеній як обмінний фонд.
«До мене приходили і говорили: «Підпишіть угоду – ми обміняємо вас». Я не хочу цього. Я хочу бути тут», – заявив владика на суді.
Постать Святогірського архієрея і до арешту була дуже авторитетною, а зараз про нього знає весь світ. Інформація про його ув'язнення міститься у звітах доповідачів ООН, вимоги про звільнення владики вже лунають у Конгресі США, критикує справу митрополита європейська преса. План «Б» української влади – це обмін. Причому, чим довше він перебуває в СІЗО, чим відомішою стає ситуація навколо архієрея, тим більшу вигоду сподівається отримати держава від обміну в разі його згоди.
Втім, можливо, нам слід говорити не «держава», а «Зеленський». Судячи зі слів екснардепа Мосійчука, ситуацію з митрополитом курирує сам президент.
Не будемо коментувати очевидний цинізм можновладців, які намагаються поміняти одного українця на іншого (точніше – інших). Тут, скоріше, потрібно говорити про нелюдяність і тортури, адже своїми діями режим намагається примусити хворого архієрея (а йому відмовляють у терміновій госпіталізації до Києва для операції на серці) покинути свою країну, свою паству і виїхати.
Його фактично ставлять перед вибором: або зберегти своє життя і отримати свободу, або гнити в тюрмі роками.
Зайве говорити, що в разі згоди митрополит тим самим «визнає провину» і обнуляє свою репутацію. Ось такий «вибір».
Але, незважаючи ні на що, владика тримається. «Тут моя паства. Тут моя братія. Тут мої сестри, духовні чада. Тут мої хлопці з ЗСУ, які від мене ніколи не зрікалися, і я від них ніколи не зречуся, бо вони мої. Народ, якому я потрібен, тут, в Україні. Що б мені не пропонували, які б угоди не говорили підписати про обмін», – підкреслює митрополит.
Єпископ любові
У 2000-х роках вийшов фільм про митрополита Антонія Сурожського під назвою «Апостол любові». Навряд чи помилимося, якщо скажемо, що так само можна назвати і владику Арсенія. Незважаючи на несправедливість і жорстокість держави, які доречно порівняти з діями більшовиків столітньої давності, він не озлоблюється, не сумує, а продовжує говорити про любов, совість і Божу правду.
«Не думайте, що сьогодні ми програли, – сказав на одному із засідань архієрей, коментуючи чергове продовження терміну ув'язнення. – Чому не програли? Ми з Богом залишилися і з чистою совістю. Це наша головна перемога. У нас совість чиста. Розумієте? І я б не сказав, що Бог нам не допомагає. З нами Його допомога, з нами Він. Значить, ми для справи Його і залишилися. Ці півтора року Бог давав мені сили все це перенести, тому що мільйони молитов наших були за мене, – розповів він. – Вашими молитвами і силою вашого духу, і любов'ю вашою ми, архієреї, живемо. А Боженька сказав: де двоє або троє зібрані в ім'я Моє, там Я посеред них», – сказав митрополит Арсеній.
Кожен знає слова Тертулліана, що «кров мучеників – насіння християнства», знає, що гоніння на віруючих не знищують Церкву, а зміцнюють і примножують її.
Тільки ми звикли думати, що це сказано виключно про давні часи – про тих, кого мучили звірі на аренах, з кого заживо здирали шкіру. Але мученики є серед нас і сьогодні. І вони своїм прикладом так само приводять людей до Христа.
Той самий нардеп Мазурашу, який не є ні парафіянином УПЦ, ні навіть воцерковленою людиною, каже, що владику Арсенія «називають мало не святим». І називає хтось із його оточення. Незважаючи на офіційну пропаганду, яка намагається представити Святогірського архієрея ворогом і злочинцем, навіть далекі від Церкви люди бачать в його стійкості, мужності і смиренні живу проповідь Христа.
Сам владика про своє ув'язнення говорить просто: «З нами Його допомога, з нами Він. Значить, ми для справи Його і залишилися».
Важко бути провідником Божої волі. Але нагорода таких християн «велика на Небесах».
