Попередження пророка Міхея: погляд з України
Українська влада націлилася на знищення УПЦ. Адвокат Р. Амстердам написав В. Зеленському листа з попередженням про відповідальність. Але є попередження і страшніше.
У VIII столітті до Різдва Христового в Іудеї жив пророк Міхей. «Слово Господнє, яке було до Міхея Морасфітина за днів Іофама, Ахаза та Єзекії, царів Іудейських, і яке відкрито йому про Самарію та Єрусалим» (Мих. 1,1), – так починається його книга, включена до складу Біблії. Як відомо, після царя Соломона єдине ізраїльське царство розділилося на Іудею, до якої увійшло коліно Іудове і половина коліна Веніаминова, та Ізраїль, що згодом став Самарією, який утворили решта десять з половиною колін. Ізраїль відпав від істинного богошанування досить швидко, чому сприяли і чужоземні завоювання, і міжетнічні шлюби з чужинцями. Іудея трималася трохи довше, але й вона періодично відступала від Єдиного Істинного Бога і вдарялася в ідолопоклонство. За царювання Ахаза це якраз і сталося. Друга книга Параліпоменон коротко описує ці події: «Двадцяти років був Ахаз, коли зацарював, і шістнадцять років царював у Єрусалимі; і він не робив угодного в очах Господніх, як робив Давид, батько його: він йшов шляхами царів Ізраїлевих, і навіть зробив литі статуї Ваалів; і він робив куріння на долині синів Еннома, і провів синів своїх через вогонь, наслідуючи гидоти народів, яких вигнав Господь перед лицем синів Ізраїлевих; і приносив жертви та куріння на висотах і на пагорбах і під всяким гіллястим деревом» (2 Пар. 28, 1-4).
Так описує біблійний оповідач відступництво Ахаза від істинного Бога і істинного богошанування. Сьогоднішні українські правителі не лише відступили від Бога, а й почали ворогувати проти Христа та Його Церкви. Господь сказав своїм учням: «Виженуть вас із синагог; навіть настає час, коли кожен, хто вбиває вас, думатиме, що він тим служить Богу. Так будуть чинити, бо не пізнали ні Отця, ні Мене» (Ін. 16, 2-3). Ці слова начебто безпосередньо сказані християнам, які сьогодні живуть в Україні. Українська влада та радикали виганяють вірян УПЦ із храмів. Деяких священників і мирян зі слабким здоров'ям начебто спеціально тримають у в'язницях у таких жахливих умовах, що це можна розцінити як повільне вбивство. А з іншого боку, російські солдати вбивають наших воїнів і мирних жителів безпосередньо, обстрілюючи ракетами наші міста та руйнуючи наші храми. І все це робиться в ім'я якогось незрозумілого бога. В Україні це якесь невизначене національне божество, яке не пускає «рабів до раю» і яке часом зображують із джавеліном у руках. У РФ це ідол руського миру, якому приносяться криваві жертви. Але це далеко від Євангелія, від того, що говорив Спаситель своїм учням.
І ось у цей час відступництва Ахаза пророкував пророк Міхей і говорив: «Слухайте, всі народи, слухай, земле та все, що наповнює її! Хай буде Господь Бог свідком проти вас, Господь зі святого храму Свого! Бо ось, Господь походить від Свого місця, спуститься і стане на висоти землі, і гори розтануть під Ним, долини розпадуться, як віск від вогню, як води, що ллються з крутості. Все це – за нечестя Іакова, за гріх Ізраїлевого дому. Від кого нечестя Іакова? чи не від Самарії? Хто влаштував висоти в Іудеї? чи не Єрусалим?» (Мих. 1, 2-5).
Сьогодні в Україні прийнято у всьому звинувачувати Росію. Ось, якби Росія не напала на нас, все в нас було б добре. Але прислухаємось до того, що каже пророк Міхей: «Від кого нечестя Іакова? Хто будував висоти (тобто ідольські капища) в Іудеї, чи не Єрусалим?». Чи не українська влада сама прийняла рішення знищити Церкву Христову? Чи не київські правителі почали гнати рабів Божих у своїй країні? А чому вони наважилися це робити? Бо повірили у власну силу та владу, бо уявили себе всесильними та могутніми, бо вирішили, що можуть безкарно творити в Україні все, що їм заманеться.
Але ось що каже таким правителям, що зарвалися, пророк Міхей: «Горе тому, хто замишляє беззаконня і на ложах своїх придумує злодіяння, які роблять вранці на світанку, бо є в руці їх сила! Побажають полів і беруть їх силою, будинків – і забирають їх; обирають людину та її дім, чоловіка та його спадщину» (Мих. 2, 1-2). Більше тисячі храмів вони відібрали силою, а часом відбирають у священників і житло, викидаючи їх разом із дружинами та малими дітьми на вулицю. «Жінок народу Мого ви виганяєте з приємних їхніх домів; у дітей їх ви назавжди відбираєте прикрасу Мою» (Мих. 2, 9).
І ось за все це беззаконня винних спіткає кара: «Тому так говорить Господь: ось, Я гадаю навести на цей рід таке лихо, якого ви не скинете з вашої шиї, і не будете ходити випроставшись; бо цей час злий» (Мих. 2, 3).
Українські володарі перед війною могли б об'єднати весь український народ, закликати до єдності всіх громадян незалежно від того, хто як говорить і хто до якої церкви ходить. Але натомість вони воліли шукати внутрішніх ворогів та оголосили такими 6 млн віруючих УПЦ. Вони дали команду «фас» різним ЗМІ та блогерам, і ті вилили на Церкву Божу стільки бруду, що багато хто з наших громадян стали жертвою цієї пропаганди і почали ворогувати на Церкву. Так правителі й самі стали богоборцями і зробили такими значну частину українського народу. Послухайте, що каже пророк: «Народ же, що був перед Моїм, повстав як ворог, і ви забираєте як верхній, так і нижній одяг у тих, що проходять мирно, що відвертаються війни» (Мих. 2, 8).
А ось ще дуже точні та страшні слова пророка Міхея про безбожних володарів: «А ви ненавидите добре і любите зле; здираєте з них шкіру їхню і тіло з костей їх, їсте тіло народу Мого і здираєте з них їхню шкіру, а кості їх ламаєте і дробите як би в горщик, і тіло як би в котел» (Мих. 3, 2-3). . Це писалося зараз чи VIII столітті до Різдва Христового?
«Голови його судять за подарунки і священники його вчать за плату, і пророки його віщують за гроші, а тим часом спираються на Господа, кажучи: "Чи не серед нас Господь? Не спіткає нас біда!"». Ми всі є свідками того ганебного судилища, яке учиняється над нашими полоненими братами журналістами, над архієреями та священниками Божими. Одних судять за те, що вони просто писали новини, говорили людям правду, інших тримають за ґратами за проповіді та ганебну нісенітницю з «агресивним НАТО». А ті люди з ПЦУ, які одягли на себе священничий одяг і назвалися «пастирями», не лише покривають усі беззаконня, а ще й закликають якнайшвидше розправитися з Церквою Божою. І все це виправдовують ім'ям патріарха Варфоломія, адже він краще за Біблію знає, що завгодно Богу, а що ні. Але вирок від Господа невблаганний: «Тож за вас Сіон розораний буде як поле, і Єрусалим стане купою руїн, і гора цього дому буде лісистим пагорбом» (Мих. 3, 12).
Що вам зробив Христос? Що вам зробила Церква Божа? Хіба УПЦ не підтримувала незалежність України від 1991 р.? Хіба є хоч один церковний документ, який би закликав до втрати державного суверенітету чи територіальної цілісності? Хіба не зберігала УПЦ свої єпархії в окупованому Криму та ЛДНР, коли звідти пішли всі українські державні органи та чиновники? Чи це не було чинником цілісності та неподільності України? За що ж ви зненавиділи Церкву? «Народе Мій! що зробив Я тобі і чим обтяжував тебе? відповідай Мені. Я вивів тебе з єгипетського краю і викупив тебе з дому рабства, і послав перед тобою Мойсея, Аарона та Маріам» (Мих. 6, 3-4). Ви кажете, що Україна була в рабстві понад 300 років і нарешті 1991 р. звільнилася. То чому ж замість подяки Богу ви стали гнати Його Церкву? Чому ви не робили те невелике, що Бог просить у вас: «О, людина! сказано тобі, що добро і чого вимагає від тебе Господь: діяти справедливо, любити діла милосердя і смиренно ходити перед Богом твоїм» (Мих. 6-8).
Чому замість того, щоб жити благочестиво і праведно на своїй землі, ви стали творити беззаконня і дійшли вже до того, що повстали проти Бога? Чому ви розвели корупцію, обман і беззаконня? Чому ви розділили народ на перший і другий сорти? Чому ви посіяли ворожнечу та ненависть між людьми за те, що вони вірять так, як самі вважають за потрібне? Чому ви стали робити те, що описує пророк Міхей: «Не стало милосердних на землі, немає правдивих між людьми; всі будують кови, щоб проливати кров; кожен ставить брату своєму мережу. Руки їх звернені до того, щоб уміти чинити зло; начальник вимагає подарунків, і суддя судить за хабарі, а вельможі висловлюють злі бажання душі своєї і перекручують справу. Кращий з них – як тернина, і справедливий – гірший за колючу огорожу, день провісників Твоїх, відвідування Твоє настає; нині спіткає їх сум'яття» (Мих. 7, 2-4).
Вся ця безбожність і беззаконня не може залишитися безкарними. Ось які страшні слова передає пророк Міхей від Господа: «Я невиліковно вражу тебе спустошенням за гріхи твої. Ти їстимеш і не будеш ситий; порожнеча буде всередині тебе; зберігатимеш, але не вбережеш, а що збережеш, то віддам мечу. Сіятимеш, а тиснути не будеш; давитимеш оливки і не будеш умащуватись оливою; вичавиш виноградний сік, а вина не питимеш» (Мих. 6, 13-15). Як точно сказано! Все наче про нас! Скільки ми чули і з-за кордону, і від наших вчених-економістів: в Україні було все необхідне для процвітання: і найродючіші землі, і сприятливий клімат і вихід до моря, і заводи, і фабрики, університети, наука, і головне – розумні працьовиті люди. Чому ж Україна стала найбіднішою країною Європи, а тепер ще й розорена війною? Чи не за наші власні гріхи? Чи не за те, що ми зневажаємо не лише заповіді Божі, а й ті права людини, які написали для себе самі і закріпили в Конституції? А тепер наші правителі збираються піднятися на саму вершину злодіянь – знищити Христову Церкву, «яка є Тіло Його, повнота Того, Хто наповнює все в усьому» (Еф. 1, 23). Що ж буде з Україною після цього?
Слова пророка Міхея не залишилися просто словами. Іудею спіткало велике лихо. У книзі Параліпоменон після опису безбожності царя Ахаза говориться: «І віддав його Господь, Бог його, до рук царя Сиріян, і вони вдарили його, і взяли в нього багато полонених і відвели до Дамаску. Також і в руку Ізраїлевого царя був відданий він, і той зробив у нього велику поразку. І побив Факей, син Ремаліїн, іудеїв сто двадцять тисяч на один день, людей войовничих, бо вони лишили Господа, Бога батьків своїх. Зихрій же, силач із Єфремлян, убив Маасею, сина царя, і Азрикама, що керує палацом, і Елкану, другого за царем. І взяли Ізраїлеві сини в полон у братів своїх, іудеїв, двісті тисяч жінок, синів і дочок. Також і безліч здобичі награбували в них, і відправили видобуток до Самарії» (2 Пар. 28, 5-8).
Але надія завжди є! Згадаймо, як ниневитяни покаялися після проповіді Іони, як вони відвернулися від своїх гріхів і беззаконь, і як помилував їх Бог і не навів на них усі ті лиха, які передвіщав Іона. Ще не пізно відвернути гнів Божий. Дуже хочеться вірити, що ще є час для покаяння.
Є у пророка Міхея і слова, які звернені до всіх рабів Божих, хто твердо вирішив зберегти вірність Христу та Його Церкві. Не варто сумувати, не варто боятися! Потрібно перенести всі випробування, якими Бог відвідує нас. Головне не відступити від Бога, не покинути Церкву! «А я дивитимусь на Господа, надіятимуся на Бога спасіння мого: Бог мій почує мене. Не радуйся заради мене, вороже мій! хоч я впав, але встану; хоча я в темряві, але Господь – світло для мене. Гнів Господній я нестиму, бо згрішив перед Ним, аж поки Він не вирішить справи моєї і не вчинить суду наді мною; тоді Він виведе мене на світло, і я побачу правду Його. І побачить це неприятелька моя, і сором покриє її, що казала мені: Де Господь Бог твій?» (Мих. 7, 7-10).
