Я не вірю у ваших богів, у мене свій бог – українська релігія
Ситуація навколо захоплення в Ладижині, де «віруючі ПЦУ» спецтехнікою протаранили двері старовинного Казанського храму, а настоятелю розбили в кров обличчя, – це просто хрестоматійний приклад усієї ситуації із захопленнями храмів УПЦ. Чому?
1.Обман. На зборах у клубі Ладижина з переведення церкви до ПЦУ були співробітники «Нашої ряби», військові, городяни, але не парафіяни. Долю громади вирішували чужі церкві люди.
2. Насильство. Закривавлене обличчя настоятеля і мокрий від крові светр – це черговий і звичний приклад «християнської любові» ПЦУ при захопленнях. «Нове слово» тут – таран храму навантажувачем. Такого ще не було.
3. На папері «перехід» до ПЦУ здійснювала сама релігійна громада. На практиці – мужики, які кажуть, що не вірять «у ваших богів», а також впевнені, що в Україні має бути не Церква Христова, а своя «українська віра».
4. Так вийшло, що священник ПЦУ, якого привезли до захопленого храму, замість хресного знамення просто махає рукою вгору-вниз. У його рухах НІЧОГО не нагадує хрест Христовий. У графіці – це три вертикальні паралельні лінії.
Ми нічого не маємо проти богослужінь українською мовою, в УПЦ нею моляться багато громад. Але в даному випадку клірик ПЦУ – це пародія на українську віру, він просто ідеально вписався у запити бандитів, які захоплюють храм.
Думенківець не бачить жодних проблем у обмані, силовому захопленні храму, у вигнанні з нього віруючих, у побитті священника. Ну а те, як він хреститься, показує, наскільки він вірить у Бога.