Черниця Черкаського монастиря про загарбників: У них були зовсім дикі очі
Черниця Нанна дала свідчення в Черкаському суді про події 20 листопада 2023 року – день насильницького захоплення монастиря Різдва Богородиці.
У Черкаському суді тривають слухання у справі про захоплення монастиря Різдва Пресвятої Богородиці УПЦ. Свідчення дали архієпископ Іоанн, вікарій Черкаської єпархії та намісник монастиря, а також черниця Нанна (Хоменко), яка проживала в обителі з 2020 року. Відео свідчень опублікував Тг-канал «Черкаський благовісник».
«Вони організовано кинулися на чоловіків»
Черниця Нанна докладно описала події понеділка, 20 листопада 2023 року. За її словами, ченці перебували на послуху, коли їх покликали на вулицю зі словами: «Нас будуть захоплювати».
«Я вийшла на вулицю і бачила, як з перехрестя на нашу вулицю заходять військові. Вони йшли строєм по чотири людини в ряд. Ряди все поповнювалися і поповнювалися. Всі в військовій формі. Командир йшов попереду», – розповіла свідок.
За командою старшого нападники спритно перестрибнули через паркан. «Вони організовано кинулися на наших чоловіків. Все змішалося. Я підходила, просила, кричала: "Не чіпайте, не треба!"», – свідчила черниця.
«Одного ногами зовсім забивали»
Черниця описала жорстокість нападників: «Я розвернулася і бачу – біля вівтаря одну людину ногами просто забивали. Саме забивали, а не просто штовхали. Це було на території, за храмом під вівтарем. Повалили чоловіка на землю, обличчя його я не бачила - він захищався руками. Кажуть, це був диякон Дмитрій».
Загарбники зривали замки на всіх приміщеннях – на пономарці, житловому будиночку, підвалі, гаражі. «Почали ламати двері, а потім бити вікна - це була трапезна. Хтось кричав: "Не бийте вікна, не бийте!" Ззаду в храм уже зламали двері, туди люди побігли. Почався якийсь хаос», – згадує свідок.
«Очі були неадекватні»
Особливо вразив черницю стан нападників. «Що я можу сказати… Мене це здивувало і вразило до глибини душі - у них були несамовиті очі. У мене склалося таке враження, що якби там були трупи, вони б по трупах лізли. Такі дикі були очі», – розповіла черниця Нанна.
За її словами, загарбники поводилися вкрай нахабно: «У нас в іконній лавці продавався шоколад - вони ходили з цим шоколадом по коридору, поводилися нахабно. Я бачу – облачення нашого владики на себе нап’ялили. У нас на другому поверсі іконний куточок стояв – вони біля нього селфі робили, такі розв’язні хлопці напідпитку».
Монахиня намагалася винести своє майно: «Я забирала облачення, виносила свої речі у двір під вигуки і насмішки. Поговорити з ними було неможливо – на розмови не йшли. Таке дике ставлення було, ніби ми якісь фашисти чи що».
Свідчення намісника монастиря
Архієпископ Іоанн, який був намісником монастиря з 2012 року, також дав детальні свідчення. За його словами, в монастирі проживали 16 осіб – монахи і монахині.
«День почався, як завжди - була молитва. У понеділок ми служили чернече правило. Життя йшло своїм чередом, кухарі зварили їжу. Але поїсти нам не довелося, бо до монастиря почали підходити люди у військовій формі», – розповів владика.
«Почався штурм. Перелізли через паркан, зрізали замки. Нас двох – мене і матушку Софронію – витягли за комір, викинули за ворота і зачинили», – свідчив єпископ.
Грубість і насильство
Владика Іоанн описав поведінку загарбників: «Поводилися просто грубо. Грубо, з нецензурною лайкою. Застосовували силу. Нас з матушкою Софронією першими вигнали. Ми виривалися, але вони діяли дуже грубо. Нецензурно лаялися, вибивали вікна, вибили двері, почали все ламати».
«Я закричав: "Не ламайте! Тут же ключі є, не ламайте замки!" Вікна побили, в трапезній все побили. А потім церкву забрали», – розповів намісник.
Незаконність зборів 10 серпня
Архієпископ заявив, що дії загарбників були незаконними. Підставою для цього він назвав фальсифікацію документів: «У документах було сказано, що збори були проведені на території нашого монастиря 10 серпня. Це неправда. Ніхто з ченців, які проживали на території монастиря, цього не підтверджував. За нашою адресою ніяких зборів не було».
«Якби ми жили десь в іншому місці, а не на території – тоді може бути. Але ми жили тут. Сестри жили в монастирі – вони б знали про ці збори. Але ніхто нічого не знав. За нашою адресою ніяких зборів не було», – підкреслив владика.
Монахиня Нанна підтвердила ці слова: «Я такого не пам'ятаю. Якби були якісь збори, людей же якось повідомляють. А ми там живемо постійно – ці збори повз нас би не пройшли. Такого моменту не було».
Реальне зібрання громади
При цьому свідки розповіли про справжнє зібрання парафіян, яке відбулося перед захопленням. «Були зібрання наших парафіян перед самим захопленням, де ми засвідчили, що переходити не хочемо. Ми проти переходу, ми залишаємося з нашим Блаженнішим Онуфрієм», – повідомила ігуменя Нанна.
«Людей було дуже багато. Це був, здається, ще робочий день. Люди приходили пізніше і дуже шкодували, що не змогли бути на цих зборах. Вони теж хотіли засвідчити свою приналежність до Української Православної Церкви. Людей було багато, священники були», – додала вона.
Архієпископ Іоанн також підтвердив:
«Були релігійні збори, точну кількість зараз не можу назвати. Але збори були, їх заздалегідь оголосили в усній формі. На проповіді було написано оголошення, що будуть збори. Прийшли наші парафіяни, були присутні ченці, які жили на території монастиря. Ці збори були проведені і все зареєстровано. Людей було багато, майже повна церква».
Проповідь митрополита Феодосія
Обидва свідки підтвердили, що 7 січня 2024 року, на Різдво Христове, до вигнаних з монастиря ченців приїжджав митрополит Черкаський і Канівський Феодосій.
«Митрополит приїжджав до нас на вечірнє служіння. Ми думали, що на саме Різдво приїде, але так вийшло, що на вечірні був. Він приїхав нас підтримати. Пастир приїхав сказати слово підтримки, дати настанову і проповідь», – розповіла черниця Нанна.
«Ми зрозуміли, що не залишені своїм пастирем», – так охарактеризувала вона враження від проповіді. При цьому черниця категорично спростувала будь-які заклики до агресії: «Ні, ні, такого не було. Не було ніякого націлювання на якісь дії. Прізвища та імена не називалися. Це була проповідь у зв'язку з Різдвом, зі святом – як нам переносити ці нещастя. Господь наш теж переносив страждання, він був гнаним».
За словами черниці, митрополит Феодосій «заспокоював нас. Казав, що коли Господь сам переносив страждання, то і нам треба переносити спокійніше і не озлоблятися».
Доля монахів
Після захоплення монастиря ченці опинилися на вулиці. «Наставав вечір. Куди йти? Що робити? Хто мене прийме і де? Незрозуміло. А нам говорили однозначно: забирайтеся, виходьте», – згадувала черниця Нанна.
Архієпископ Іоанн розповів про подальшу долю громади: «Ми чекали вказівок нашого архієрея, бо не знали, що робити. Ми залишилися без житла, крім монастиря у нас нічого не було. Треба було вирішувати, куди йти. Нас прийняли люди. Але в гостях добре три дні, а потім... Ми чекали, куди нам далі, куди чернечій громаді».
«Прихожани розійшлися по храмах. Монахи старенькі, у яких було своє житло або діти в Черкасах, пішли до своїх дітей.
А більшість переїхала до Золотоніші, до Красногорського монастиря, живуть на скиті. У тому числі і я там перебуваю», – повідомив владика.
Раніше СПЖ писала, що представники ПЦУ захопили монастир УПЦ в Черкасах.
