12 головних подій 2024 року

Закон про заборону УПЦ

20 серпня 2024 р. Верховна Рада ухвалила загалом законопроєкт №8371, який до другого читання отримав нову назву: «Про захист конституційного ладу у сфері діяльності релігійних організацій».

За відповідне рішення проголосували 265 народних депутатів, ще 29 проголосували проти, 4 утрималися. У фракції «Слуга народу» за закон проголосували 173 нардепи, «Європейська солідарність» дала 25 голосів, «Батьківщина» – 17, «Платформа за життя та мир» – 1, «За майбутнє» – 9, «Голос» – 18, « Довіра» –11, «Відновлення України» – 0. Позафракційні депутати дали 11 голосів.

Це найрезонансніший із антицерковних законів, за яким держава може заборонити діяльність УПЦ, причому ґрунтуючись на нормативних документах Росії. Про те, що він явно порушує Конституцію України та міжнародні договори про права людини, заявляли багато авторитетних юристів і правозахисних організацій. Проте закон був проголосований, підписаний президентом В. Зеленським і набрав чинності 23 вересня 2024 р.

Знесення Десятинного храму в Києві

У ніч із 16 на 17 травня 2024 р. влада знесла Десятинний храм УПЦ на честь святих рівноапостольних князів Володимира і Ольги.

Руйнування святині було організовано як справжня військова операція. Спочатку на територію монастиря під'їхали автобуси з поліцією та військовими, які оточили храм і нікого не підпускали до нього. Потім підігнали будівельну техніку та самоскиди, на які завантажили залишки храму та вивезли їх у супроводі поліції.

За всю історію Десятинний храм руйнували тричі: у 1240 р. це зробили татаро-монголи, у 1930-ті роки – радянська влада та у 2024 р. влада В. Зеленського. За збереження святині УПЦ вела боротьбу, відстоювала свої права у судах, але влада вирішила не чекати судових рішень і показала свою жорстокість та непримиренність у боротьбі з Церквою.

Блокування всіх православних сайтів

5 квітня 2024 р. влада заблокувала всі сайти, що висвітлюють діяльність Української Православної Церкви, такі як Синодальний інформаційно-просвітницький відділ УПЦ (news.church.ua), СПЖ (spzh.media) та «Православне життя» (pravlife.org), Расколам.нет (raskolam.net).

На депутатський запит народного депутата О. Дмитрука щодо причин блокування СПЖ, СБУ відповіла, що це зроблено «з метою виявлення загроз нацбезпеці України в інформаційній сфері, а також протидії проведенню проти України спеціальних інформаційних операцій, спрямованих на підрив конституційного ладу, порушення суверенітету та територіальної цілісності України, загострення суспільно-політичної та соціально-економічної ситуації». Жодних доказів протиправної діяльності цих інформаційних ресурсів не було представлено, не кажучи вже про те, що не було жодних судових рішень, які б дозволяли проводити таке блокування сайтів.

Багато експертів це оцінювало як спробу зачистити інформаційне поле перед рішучими діями влади проти УПЦ. Метою блокування було те, щоб громадськість, у тому числі й на міжнародному рівні, не дізналася про беззаконня української влади щодо релігійних прав і свобод. Наступні події повністю підтвердили це припущення. Але подібні спроби за умов сучасних інформаційних технологій заздалегідь приречені на провал.

Арешт журналістів СПЖ

12 березня 2024 року співробітники СБУ провели масові обшуки у робітничих і житлових приміщеннях українських журналістів і правозахисників.

Обшуки торкнулися співробітників інтернет-видань «Союз православних журналістів» і «Перший Козацький», Громадської спілки «Миряни» та правозахисної ініціативи «Центр правового захисту». Троє журналістів СПЖ – Андрій Овчаренко, Валерій Ступницький, Володимир Бобечко, а також протоієрей Сергій Чертилін – були заарештовані та поміщені до слідчого ізолятора. Їм були пред'явлені такі звинувачення:

• створення та участь у злочинній організації;
• державна зрада за умов воєнного стану;
• колабораційна діяльність;
• розпалювання релігійної ворожнечі та ненависті, вчинене організованою групою;
• виправдання, визнання правомірною, заперечення збройної агресії РФ проти України.

Покарання за ці злочини згідно з Кримінальним кодексом – аж до довічного позбавлення волі з конфіскацією майна. Доказова база, яку зібрали слідчі СБУ та оформили у вигляді обвинувального висновку, складалася виключно з повідомлень новин та аналітичних статей на сайті СПЖ. Тобто журналістів по суті звинувачували в тому, що вони вели журналістську діяльність. Жодних доказів зв'язків чи контактів журналістів із представниками РФ, отримання завдань, грошей тощо СБУ не надало. Незважаючи на абсурдність звинувачень, термін утримання під вартою у СІЗО постійно продовжувався, і журналісти провели у СІЗО до 8 місяців, після чого були звільнені під заставу. Проте загроза їхнього кримінального переслідування зберігається.

Арешт митрополита Святогірського Арсенія

24 квітня 2024 р. співробітники СБУ заарештували митрополита Святогірського Арсенія та відправили його до СІЗО. Його звинуватили у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 114-2 Кримінального кодексу України (поширення інформації про переміщення, рух або розташування ЗСУ, за можливості їх ідентифікації на місцевості).

Вся вина владики полягала в тому, що в одній із проповідей він поскаржився на роботу одного з блокпостів, на якому не пропускали паломників і волонтерів, які прямували до Святогірської Лаври на свято Собору Святогірських святих у 15-річчя їхньої канонізації. При цьому владика не згадував жодних позицій, а інформація про те, що в усіх селах поблизу Лаври знаходяться блокпости, є загальновідомою. Але СБУ вважає, що таким чином митрополит Арсеній інформував ворога про місцезнаходження українських військових.

Незважаючи на абсурдність цих звинувачень і поганий стан здоров'я владики, суд відмовляється змінити запобіжний захід і митрополит Арсеній досі перебуває за ґратами.

Обрання предстоятеля Болгарської Церкви

30 червня 2024 р. у Софії відбулися вибори нового Патріарха Болгарської Православної Церкви. Ним став колишній митрополит Відінський Даниїл.

Напередодні виборів за пост патріарха розгорнулася серйозна боротьба. Деякі кандидати навіть їздили на Фанар, щоб заручитися підтримкою Константинопольського патріарха Варфоломія, і щоб догодити йому, співслужили з представниками ПЦУ, яку не визнає Болгарська Церква. Але це не допомогло, і болгарським предстоятелем став ієрарх, який відкрито викривав і ПЦУ, і дії патріарха Варфоломія, який закликав твердо триматися чистоти православної віри і дотримуватися канонів Церкви. Ось одна з його заяв: «Замість того, щоб принести мир Церкві, як каже патріарх Варфоломій, він розпочав війну, в якій буквально ті люди, яких він проголосив канонічними, переслідують канонічну Церкву, захоплюють храми, б'ють священників, убивають».

Ще під час перебування митрополитом новий Предстоятель Болгарської Церкви висловлював підтримку Блаженнішому митрополиту Онуфрію і закликав припинити гоніння проти УПЦ. Його обрання знаменує собою перемогу тих здорових церковних сил, які не згодні йти на компроміси у питаннях віри та виконувати волю сильних світу цього.

Звільнення Донецького митрополита Іларіона і фактичне захоплення єпархії з боку РПЦ

24 жовтня 2024 р. Синод РПЦ ухвалив рішення звільнити митрополита Донецького і Маріупольського Іларіона на спокій та призначити на його місце архієрея з Росії, митрополита Владивостокського і Приморського Володимира.

Таке рішення аргументували станом здоров'я владики Іларіона, проте річ зовсім не в цьому. Жодних заяв із проханням звільнити його від управління єпархією він не робив. А на момент рішення Синоду взагалі перебував на лікуванні в Німеччині та про своє зміщення дізнався зі ЗМІ. Також архієрей не заявляв про свій вихід із УПЦ.

Звільнення митрополита Іларіона, який понад 30 років керував Донецькою єпархією, рішенням Синоду РПЦ стало грубим втручанням у справи УПЦ, порушенням канонів Церкви, а також власного Статуту РПЦ, де йдеться, що всі кадрові рішення в УПЦ приймаються її керівними органами у Києві.

Звіт Конгресу США про COVID-19

3 грудня 2024 р. Конгрес США опублікував 520-сторінкову доповідь за підсумками дворічного розслідування пандемії COVID-19.

У цьому звіті визнається, що багато з вжитих заходів щодо обмеження поширення COVID-19, зокрема, соціальне дистанціювання та обов'язкове носіння масок, не були обґрунтовані твердими науковими даними. У багатьох випадках вони завдали «незрівнянної шкоди» фізичному та психічному здоров'ю людей і особливо молоді. Це ж підтверджують і висновки багатьох інших організацій у сфері охорони здоров'я: локдаун і тотальні обмеження комунікації завдали більшої шкоди, ніж сам коронавірус і стали причинами величезної кількості смертей. Ефективність вакцин виявилася сильно перебільшеною, як і запевнення у їхній безпеці.

І тут доречно згадати, як влада виливала тонни звинувачень на адресу УПЦ за відмову слідувати загальному психозу, закривати храми, скасовувати богослужіння тощо. Згадаймо, як УПЦ називали чи не вбивцею людей через Причастя та інші Таїнства. Згадаймо, як ієрархи УПЦ закликали не панікувати, а дотримуватися заходів гігієни та сподіватися на Бога у молитві. Згадаймо, як представники влади загрожували переслідуванням духовенству УПЦ за те, що воно не почало пропагувати з амвонів наративи влади про COVID-19. І ось тепер виявилося, що Церква має рацію, а влада – ні. Хтось із влади визнає це? Хто-небудь вибачиться?

Перемога Трампа на виборах у США

5 листопада 2024 р. на президентських виборах у США переконливу перемогу здобув Дональд Трамп.

Ця людина обіцяє законодавчо закріпити існування лише двох статей: чоловічої та жіночої, припинити пропаганду та підтримку ЛГБТ, очистити армію від трансгендерів тощо. Він висловлюється проти утисків свободи віросповідання і проти гонінь на християн у всьому світі. І він чудово поінформований про гоніння на УПЦ Україні. Члени його команди висловлюються на цю тему ще більш виразно.

Обраний віцепрезидент США Джей Ді Венс: «Як щодо нападів на традиційні християнські громади в Україні? Український парламент розглядає можливість ухвалення закону, який позбавить власності величезну кількість християнських церков і християнських громад в Україні. США – найбільша у світі християнська нація. Але які результати нашої політики? Я вважаю, стоячи тут, що ця війна врешті-решт призведе до переміщення величезної кількості християн з України. І це буде нашою ганьбою».

Майбутній глава Департаменту ефективності державного управління Вівек Рамасвамі: «Ви хочете використати гроші платників податків США для фінансування заборони християн? Адже це те, що відбувається насправді. Український парламент заборонив УПЦ буквально минулого тижня за підтримки наших доларів».

Майбутній директор Національної розвідки Тулсі Габбард: «Зеленський зараз має абсолютний контроль над українськими медіа, він поставив поза законом опозиційні політичні партії та Українську Православну Церкву».

У той же час Трамп публічно відмовився брати до своєї команди лобіста ПЦУ та одного з її засновників, колишнього держсекретаря Майка Помпео.

Чи буде боротися майбутня американська адміністрація за права гнаних християн в Україні, покаже час. Але заяви, які вже зроблені на сьогоднішній день, вселяють обережну надію.

Кулінарне шоу в Києво-Печерській лаврі

29 листопада 2024 р. у Трапезному храмі Києво-Печерської лаври продюсер «1+1 media» Аким Галімов і ресторатор Євген Клопотенко влаштували кулінарне телешоу. Вони готували їжу, розповідали про кулінарні традиції різних регіонів України, сакральне значення різдвяних страв тощо. У храмі встановили стільці для глядачів. У багатьох людей, у тому числі й тих, хто не є прихильником УПЦ, це викликало обурення.

Адвокат Києво-Печерської лаври протоієрей Микита Чекман заявив, що УПЦ готує звернення до правоохоронних органів та уповноваженого з прав людини з приводу образ почуттів мільйонів вірян цим блюзнірством.

У цей ряд можна поставити і «військовий молитовний сніданок», влаштований В. Зеленським 6 грудня 2024 р., коли величезні екрани із зображенням президента заслонили собою лики святих. А також виступ ансамблю пісні та танцю «Калина» 15 грудня 2024 р. Артисти виступали у святому місці, де раніше звучала молитва.

І якщо раніше хтось міг ще вірити заявам влади, що монастирі та храми в УПЦ відбирають для того, щоб там «правильна церква» звершувала богослужіння українською мовою, то зараз усі бачать на власні очі, для чого відбираються храми.

Подальші вигнання УПЦ із історичних храмів

2024 р. влада продовжила відбирати в УПЦ собори та храми, що мають історичне значення.

Наприкінці березня 2024 р. Господарський суд Канева зобов'язав Київську митрополію УПЦ повернути у державну власність Успенський (Георгіївський) собор XII століття у Каневі Черкаської області, який є об'єктом культурної спадщини національного значення.

23 травня 2024 р. Апеляційний суд залишив це рішення Канівського господарського суду чинним, а з 6 вересня 2024 р., згідно з рішенням Верховного суду України, храм перейшов у власність держави, його передали на баланс Канівського національного Шевченківського заповідника.

Цей собор було передано УПЦ 2003 р. у напівзруйнованому вигляді, одні голі стіни, відсутність підлоги тощо. За ці роки громада відновила цей храм своїм коштом і зробила його перлиною української архітектури. І ось, без жодної компенсації держава просто забрала цей собор. На жаль, подібне рейдерство вже від імені держави не лише здійснюється в Україні, а й багатьма вважається чимось само собою зрозумілим. Хоча, навіть якщо не вдаватися до тонкощів взаємовідносин власності влади та УПЦ, подібна схема – з арсеналу наперсточників. Спочатку храм відбирають у Церкви більшовики і доводять його до повної розрухи. Українська держава (як правонаступник УРСР) віддає цей храм Церкві, чекає, доки її повністю відновлять, а потім відбирає його назад. Чим не бізнес-план?

Причому використовує відібрані святині держава аж ніяк не з релігійною метою. У відібраному Трапезному храмі влаштовуються кулінарні шоу, пісні й танці народних ансамблів та інші заходи. У Спасо-Преображенському соборі Чернігова, який в УПЦ відібрали в грудні 2023 р., Національний архітектурно-історичний заповідник «Чернігів стародавній» влаштував кінозал.

1 листопада 2024 р. у соборі провели показ документального проєкту «Чернігівське князівство. 1000 років». Екран був встановлений перед Царськими вратами, а глядачі розташувалися на стільцях у залі собору.

Радянські часи повторюються. Храми перетворюються на кінозали, клуби, місця для розваг і світських заходів.

Побоїще у Черкасах як уособлення «християнської» ПЦУ

17 жовтня 2024 р. було захоплено Свято-Михайлівський кафедральний собор УПЦ у Черкасах. Останнім часом це було найжорстокіше і найкривавіше захоплення храму в Україні.

У ніч на 17 жовтня 2024 р. близько 3 години ночі на територію Собору увірвалися близько 100 людей у ​​камуфляжній формі та балаклавах. Вони побили і вигнали з храму вірян, які в цей час молилися на нічній Літургії. Розлючені загарбники били вікна, виламували двері і зрештою проникли до будівлі храму та єпархіального управління.

Після того як віряни разом із митрополитом Черкаським і Канівським Феодосієм зробили спробу відстояти свою святиню та витіснили церковних рейдерів, радикали та представники влади почали збирати у місцевих пабликах своїх прихильників для другої спроби штурму. Активно закликав до цього мер Черкас Анатолій Бондаренко. У цей час віруючі виявили, що храм був пограбований. Загарбники розгромили бухгалтерію, вкрали документи, церковне начиння та техніку. З храму зникли 60 тисяч доларів і 80 тисяч гривень, які парафіяни збирали на реставрацію та дзвін. Були викрадені дві архієрейські панагії з частинками мощей, хрести, ікони та інші цінності.

На ранок 17 жовтня 2024 р. рейдери зробили другу спробу штурму. Вони били парафіян, у тому числі жінок і старих, труїли їх сльозогінним газом. Постраждав також і митрополит Феодосій, йому завдали тяжкої травми голови, внаслідок чого його було госпіталізовано. Загалом до лікарень потрапили 12 людей, ще 14 постраждалим медичну допомогу надали на місці. Основні травми – це опіки слизових від перцевих балончиків, а також переломи.

Під час захоплення митрополит Феодосій звернувся із закликом до патріарха Варфоломія звернути увагу на переслідування, яких зазнають віряни УПЦ. Але жодної реакції від патріарха Варфоломія не було. Окремо слід зазначити, що кафедральний собор – це приватна власність єпархії. Бойовики, які захопили його від імені міфічної «громади ПЦУ», не мають на нього навіть теоретичних прав.

Побоїще у Черкасах ще раз наочно показало справжнє обличчя ПЦУ. Всі розмови представників цієї організації про християнство, євангельські заповіді і так далі, розбиваються вщент про фото- та відеодокази того, чим ПЦУ є насправді.

Післямова

Влада продовжила та посилила переслідування УПЦ. У 2024 році до захоплень і «повернень державі» храмів УПЦ додалися фізичні знесення храмів, блокування всіх церковних медійних ресурсів, а також тюремні ув'язнення журналістів та ієрархів. Самі захоплення стають ще більш цинічними та кривавими. Свавілля у Черкасах продемонструвало, що у вірян УПЦ сьогодні не існує жодних прав на захист, влада не буде реагувати ні на що.

І це яскраво доводить продавлений у Раді закон про заборону УПЦ. Щоправда, слід зазначити, що влада постелила собі «соломку» у вигляді 9 місяців, які відведені громадам на розрив міфічних зв'язків із РПЦ. І зроблено це, очевидно, з огляду на результати президентських виборів у США. Є ймовірність, що адміністрація Трампа змусить Зеленського припинити репресії УПЦ, або хоч би зробити їх не такими жорстокими. 2025 рік покаже, наскільки ці надії обґрунтовані.

Ну а вірянам Церкви в Україні навряд чи варто сподіватися на адміністрацію США чи якоїсь іншої країни. Наші надії – не на князів, хай і найвищого статусу. Наша надія – лише на Спасителя.