Притча: про знання й смирення
Для того, щоб рухатися вперед, іноді потрібно, залишивши гординю, зізнаватися собі в своїх слабкостях.
Якось до старця прийшов його послушник і запитав:
– Отче, поясни мені, чому я, маючи такі ж очі як і в тебе, часто не помічаю того, що бачиш ти.
Старець вийшов із кімнати і через якийсь час повернувся, тримаючи в руках денний рукопис незнайомою для послушника мовою. Розгорнувши його, він сказав:
– Що ти бачиш?
Послушник, не бажаючи видавати своє незнання, відповів:
– Я бачу багатовікову мудрість у цьому рукописі. Тоді старець сказав:
– Насправді перед тобою – записка грецького купця, – а знаю і бачу це тому, що одного разу, не побоявшись зізнатися собі в тому, що я толком нічого не знаю, вивчив цю мову.
0
0
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку, щоб повідомити про це редакцію.
Читайте також
Притча: Про сина шевця
09 Сiчня 17:09
«Пікасо́»: втрата друга та подолання спокуси
08 Сiчня 00:50
По краєчку, по самому по краю
06 Сiчня 22:03
Фільм «Капітан Фантастік»: чи правильно ми виховуємо дітей
07 Грудня 2024 16:31
Притча: Візит до багатого колекціонера
24 Листопада 2024 22:32
Новомученики XX століття: священномученик Олександр Харківський
06 Листопада 2024 00:42