Притча: про знання й смирення
Для того, щоб рухатися вперед, іноді потрібно, залишивши гординю, зізнаватися собі в своїх слабкостях.
Якось до старця прийшов його послушник і запитав:
– Отче, поясни мені, чому я, маючи такі ж очі як і в тебе, часто не помічаю того, що бачиш ти.
Старець вийшов із кімнати і через якийсь час повернувся, тримаючи в руках денний рукопис незнайомою для послушника мовою. Розгорнувши його, він сказав:
– Що ти бачиш?
Послушник, не бажаючи видавати своє незнання, відповів:
– Я бачу багатовікову мудрість у цьому рукописі. Тоді старець сказав:
– Насправді перед тобою – записка грецького купця, – а знаю і бачу це тому, що одного разу, не побоявшись зізнатися собі в тому, що я толком нічого не знаю, вивчив цю мову.
0
0
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter або Надіслати помилку, щоб повідомити про це редакцію.
Читайте також
Брудний палець Фоми у відкритій рані Христа
31 Травня 23:59
Як засновника Києво-Печерської лаври вигнали з Лаври
31 Травня 21:49
Анатомія рейдерства: звідки виросло те, що ми бачимо зараз
28 Травня 01:31
Сорок днів без вождя і духовне падіння народу
26 Травня 23:47
Чому ми читаємо Біблію очима американських протестантів?
25 Травня 23:53
Унікальний козацький собор у Самарі та його інженерний секрет
24 Травня 22:24