УПЦ, ПЦУ та місцева влада здорової людини
Дуже прикро, що позиція влади в Мені на тлі загального беззаконня виглядає унікальною, але, з іншого боку, вона вселяє надію.
У місті Мена на Чернігівщині стався незвичайний, як для нинішньої церковної ситуації, випадок. Місцева влада на засіданні міськради відмовилась виконати вимогу ПЦУшників щодо заборони УПЦ та організації переходів у свою структуру.
Попри агресивну промову місцевого «священника» ПЦУ Шемендюка, що, мовляв, саме існування громад УПЦ у місті спричиняє конфліктну ситуацію, депутати повідомили, що заборона будь-якої конфесії не входить до їхніх повноважень і буде незаконною. А рішення щодо переходу мають приймати виключно члени релігійної громади, а не хтось інший.
«Парафіяни можуть зібратися та двома третинами вирішити, до кого їм йти. Не вимагайте від органів місцевого самоврядування прийняття незаконних рішень», – сказала депутат Вікторія Скобєлєва, звертаючись до ПЦУшників.
І ці прості та очевидні слова зараз викликають у православних здивування та навіть шок – а що, так було можна? Можна чинити за законом? Можна ставитися до віруючих УПЦ як до повноцінних громадян України, а не якихось унтерменшів? Можна не ламати через коліно, не розпалювати серед людей ненависть?
Виявляється – можна. Дуже прикро, що позиція влади в Мені на тлі загального беззаконня виглядає унікальною, але, з іншого боку, вона вселяє надію. Надію, що в нашого суспільства є майбутнє.