Молитви за єдність християн від тих, хто заодно з їхніми переслідувачами
Греко-католики, католики, ПЦУ з деякими іншими конфесіями провели міжконфесійний молебень за «єдність християн». Про яку єдність молилися?
24 січня 2026 р. українські католики православного обряду провели у своєму «Патріаршому соборі» міжконфесійний молебень за «єдність християн». Гасло заходу цього року: «Одне Тіло. Один Дух. Одна надія» (Еф. 4, 4). У цій екуменічній молитовній дії брали участь представники ще кількох конфесій: ПЦУ, Константинопольського Патріархату, Українських християн віри Євангельської, Української християнської євангельської церкви (дві останні – це різні конфесії), Лютеранської церкви, Єврейської месіанської громади та Вірменської апостольської церкви.
У соборі лунали красиві й правильні слова. І начебто добра це справа, єдність, але є один нюанс. Захід відбувається в країні, в якій влада влаштувала гоніння на найчисленнішу християнську конфесію. У неї відбирають храми, навішують на неї тавро зрадників і колаборантів, особливо неугодних кидають за ґрати і так далі. Але найганебніше – це те, що решта релігійних конфесій країни не лише не висловлюються на захист гнаних християн, але демонструють солідарність з гонителями, допомагають знищувати неугодну УПЦ. Тобто молилися про єдність без УПЦ, яка налічує ледь не більше громад, ніж усі учасники екуменічного молебню разом узяті.
Всеукраїнська рада церков проти УПЦ
Релігійні лідери, що називають себе християнами, опиняються на боці гонителів християн. Це не вкладається в голові, але це реалії сьогоднішнього дня. Коли в серпні 2024 р. В. Зеленський напередодні голосування у Верховній Раді за закон про заборону УПЦ провів зустріч з лідерами конфесій на Всеукраїнській раді церков, то всі ці лідери без докорів совісті підтримали заборону УПЦ. Ось кілька цитат:
Глава ПЦУ Сергій Думенко: «Ми спочатку підтримували і будемо підтримувати такі зміни в законодавстві, які сприятимуть захисту духовного простору України від "русского мира"».
Глава УГКЦ Святослав Шевчук: «Ми безумовно підтримуємо все те, що держава робить для того, щоб забезпечити реалізацію прав громадян України на релігійну свободу. Відповідальність держави за невтручання країни-агресора в справи релігійної свободи – це святе право і обов'язок держави».
Єпископ РКЦ Віталій Кривицький: «Ми підтримуємо всі ті ініціативи, про які було сказано раніше. Відомо, про яку організацію йдеться. На цей час вона не зробила жодних конкретних кроків, щоб відокремитися і засудити. Тому ми розуміємо необхідність відповідного законопроєкту».
Головний рабин України Яків Дов Блайх: «Потрібно, щоб Бог дав вам премудрість, щоб цей законодавчий акт (закон про заборону УПЦ – Ред.) ми побачили, як об'єднуючий суспільство, який побудує хорошу Україну».
Вдумаємося в це! Люди висловлюються за заборону конфесії, що об'єднує близько 6 млн громадян України (на думку представників влади), і при цьому прекрасно розуміють, що УПЦ виступає за незалежність і суверенітет України, що вона жодним чином не залежить від РПЦ і не перебуває під її впливом, що вона допомагає ЗСУ і так далі. Ці люди прекрасно усвідомлюють, що заборона багатомільйонної конфесії не об'єднує, а навпаки роз'єднує Україну перед обличчям ворога. І тим не менш вони виступають за заборону. Чому вони це роблять? Намагаються усунути «конкурента»? Роблять угодне владі? І як така позиція в'яжеться з Євангельською правдою?
Лицемірство в красивих словах
І якщо з такої точки зору подивитися на недавній екуменічний молебень про єдність і послухати, що там було сказано, то все це виглядає вже дещо інакше. Наприклад, вірменський єпископ Маркос Оганесян говорить: «Тиждень молитви про християнську єдність запрошує нас зупинитися, прислухатися і згадати, ким ми є насправді у Христі. Перш ніж належати до будь-якої традиції, конфесії чи національності, ми належимо Йому».
У світлі того, що Всеукраїнська рада церков висловилася за заборону УПЦ, як розуміти ці слова? «Будь-яка традиція, конфесія чи національність» – це в тому числі й про УПЦ, чи їй відмовлено в цьому? 6 млн вірних УПЦ належать Христу чи ні? Якщо ні, то про яку єдність можна говорити? А якщо так, то чому ви не висловлюєтеся на їхній захист?
Ще з проповіді вірменського єпископа: «Перш ніж говорити про поділи, виклики чи незавершену роботу, ми покликані визнати те, що нас уже об'єднує: одне тіло, один дух, одна надія».
Якби члени Всеукраїнської ради церков справді думали так, як говорить Маркос Оганесян, то вони б насамперед визнали б, що УПЦ – це Церква Христова, що вона є частиною Тіла Господнього, що вона має ту саму надію на воскресіння і життя вічне. А потім уже говорили б про «поділи, виклики чи незавершену роботу». Але нічого такого не пролунало за останні роки на адресу УПЦ ні з вуст Маркоса Оганесяна, ні інших релігійних лідерів.
Ще одна цитата: «Бог створив нас у прекрасній різноманітності мов, культур, традицій та історії. <…> Святий Павло ніколи не говорить про одну культуру чи один стиль богослужіння. Він говорить про одне тіло». Прекрасно! Тільки ось чому УПЦ відмовляють у праві служити церковнослов'янською мовою і жити за юліанським календарем? Чому, коли вірні УПЦ святкують Різдво Христове та інші свята за старим стилем, їх звинувачують у «кремлівській пропаганді»? Чому церковні традиції і канони, які дотримується УПЦ, стають підставою для її законодавчої заборони, а інші релігійні конфесії цю заборону підтримують?
Маркос Оганесян: «Єдність не міцніє через тиск, примус чи вимушену згоду. Вона міцніє через смирення, яке вміє слухати, терплячість, яка терпить, любов, яка готова нести тягар відмінностей». Все правильно! Тільки ось щодо УПЦ все навпаки – примус, ненависть, нетерпимість і так далі.
А ось слова глави УГКЦ Святослава Шевчука: «Ми бачимо, як ті слова апостола Павла про одне тіло, один дух і одну надію, вони здійснюються на практиці, на наших очах. Хіба що сліпий і невіруючий не може або не хоче їх побачити».
На ваших очах, Святославе Шевчуку, 6 млн християн, вірних УПЦ, зазнають гонінь і цькувань. Їх б'ють, їм погрожують, у них забирають храми. Архієреїв і захисників УПЦ кидають за ґрати. Верховна Рада приймає закон про заборону найбільшої християнської конфесії в Україні. Ви схвалюєте дії влади щодо УПЦ і при цьому говорите про єдність?!
Ще одна цитата С. Шевчука: «Ми є одним тілом, тому що ми всі страждаємо однаково. Російські ракети, дрони, не питають, до якої церкви ти ходиш, якою мовою ти молишся». Золоті слова!
Ракети і дрони падають на голови вірних УПЦ так само, як і на інших людей. Сотні храмів УПЦ зруйновані російською армією. Вірні УПЦ так само сидять без тепла, води й електрики. Багато тисяч парафіян УПЦ воюють у лавах ЗСУ на фронті. Так чому ж ви їх вважаєте прихильниками «русского мира»? Чому ви звинувачуєте їх у роботі на ворога? Чому зневажливо називаєте «московськими попами»? І чому при всьому при цьому так лукаво і лицемірно говорите про єдність? Або «єдність» у вашому розумінні – це єдність без УПЦ?
Замість післямови
Коли красиві слова, благолепні молитви і все інше так явно розходяться з ділами і вчинками, то чи не про це сказано: «Наближаються до Мене люди ці устами своїми, і шанують Мене язиком, серце ж їхнє далеко відстоїть від Мене; але марно шанують Мене, навчаючи вчень, заповідей людських» (Мф. 15, 8-9)?
