Криваве срібло: як крадіжка у Віфлеємі спровокувала Кримську війну
Ми звикли, що війни починаються через нафту або території. Але в XIX столітті світ ледве не згорів через одну срібну зірку і зв'язку ключів від церковних дверей.
8 січня Церква святкує Собор Пресвятої Богородиці. Це день єдності, коли віряни збираються навколо Богоматері та Богонемовляти. Але історія – дама іронічна і жорстока. Саме місце Народження Того, Хто приніс мир, стало детонатором однієї з найкривавіших воєн XIX століття.
Якщо ви спуститеся в Грот Різдва у Віфлеємі, ви побачите на мармуровій підлозі срібну зірку. У неї 14 променів. По колу йде латинський напис: Hic de Virgine Maria Jesus Christus natus est («Тут від Діви Марії народився Ісус Христос»).
Вона виглядає як символ абсолютного спокою. Навколо горять лампади, пахне воском і ладаном. Але якби у нас був історичний лічильник Гейгера, то поруч із цим шматком срібла він би затріщав від радіації смерті.
На цій зірці – невидима кров півмільйона солдатів. Росіян, французів, англійців, турків.
Уліка №1: зникнення
Перенесемося в 1847 рік. Віфлеєм – захолустне місто в ослаблій Османській імперії. Грот Різдва – точка напруження, де православні (греки) і католики (латиняни) століттями штовхаються ліктями, з'ясовуючи, хто тут головний господар.
І ось відбувається подія, гідна поліцейського протоколу. Таємничим чином з місця Народження зникає срібна зірка з латинським написом.
Хто це зробив? Латиняни миттєво звинуватили греків. Логіка була залізною: напис на зірці – католицький, а престол над нею – православний. Грекам нібито «муляло очі» нагадування про латинську присутність у їхньому вівтарі. Православні звинувачення відкидали, натякаючи на провокацію самих католиків.
Розслідування зайшло в глухий кут, тому що йшлося не про вартість дорогоцінного металу. Йшлося про суверенітет.
У святих місцях Палестини діє поняття Status Quo – складне, неписане зведення правил: хто, де і коли має право запалювати лампаду, стелити килим або відкривати двері. Порушення «Статус-кво» хоча б на міліметр – це привід для бійки монахів (які трапляються і в наші дні, коли в хід йдуть кадила і швабри).
Крадіжка зірки стала сигналом: система стримувань і противаг зруйнувалася.
Уліка №2: ключі від храму
Зірка була лише приводом. Справжньою причиною конфлікту стала зв'язка ключів. Буквально – ключів від головних дверей Віфлеємської базиліки. На той момент ключі були у православних. Католики вимагали передати ключі їм, посилаючись на старі договори епохи Хрестових походів.
Здавалося б, суперечка господарюючих суб'єктів. Нехай розбирається місцевий паша. Але в XIX столітті релігія була тим же, чим сьогодні є демократія і права людини – ідеальним інструментом для геополітичного тиску.
У гру вступають важковаговики. У Франції до влади приходить Луї Наполеон Бонапарт (майбутній імператор Наполеон III). Йому хитко на троні. Йому потрібна підтримка консервативного католицького електорату. Щоб показати себе «найхристияннішим королем», він висуває Туреччині ультиматум: повернути католикам ключі від Віфлеєма і відновити зірку.
У Російській імперії править Микола I. Він вважає себе єдиним легітимним покровителем усіх православних християн Сходу. Для нього поступка ключів католикам – це публічний ляпас і втрата обличчя.
Між цими жорнами опиняється турецький султан Абдул-Меджид I. «Хвора людина Європи», як називали тоді Туреччину, намагається всидіти на двох стільцях.
Султан робить фатальну помилку. Під тиском французького флоту він урочисто передає ключі католикам. А щоб заспокоїти Миколу I, таємно підписує фірман (указ), що підтверджує права православних.
Але дипломатія – це не ринок. Подвійна бухгалтерія тут веде до війни.
Ланцюгова реакція
Коли Микола I дізнався, що ключі передані «латинянам», він прийшов у лють. Імператор вводить війська в Дунайські князівства (територія сучасних Румунії та Молдови) «для захисту одновірців».
Ланцюг подій розкручується з лякаючою швидкістю:
- Суперечка про зірку і ключі.
- Окупація Дунайських князівств (1853).
- Туреччина оголошує війну Росії (жовтень 1853).
- Синопська битва (листопад 1853, перемога адмірала Нахімова).
- Англія і Франція, злякавшись посилення Росії, вступають у війну на боці Туреччини (1854).
Так почалася Кримська війна. Замисліться над цим сюрреалізмом. Селянин з-під Воронежа і винороб з Бургундії вбивали один одного під Севастополем, вмираючи від тифу, гангрени і картечі.
Заради чого? Офіційно – заради «Святих місць». Заради того, щоб шматок срібла з латинським написом лежав на своєму місці, а ключі від дверей висіли на поясі у «правильного» монаха.
Ніколи ще в історії людства така маленька релігійна деталь не викликала такої масштабної м'ясорубки.
Фальшивка у вівтарі
Найцинічніше в цій історії – доля самого артефакту. Поки армії розгорталися, а дипломати писали ноти, султан Абдул-Меджид I спробував погасити конфлікт грошима. У 1853 році він за свій рахунок замовив точну копію вкраденої зірки і подарував її храму.
Та зірка, яку сьогодні цілують мільйони паломників, – це султанський «новоділ». Оригінал 1717 року так і не знайшли (швидше за все, його банально переплавили злодії).
Чи допомогло це? Ні. Зірка повернулася на місце в 1853-му. А основні бої Кримської війни почалися в 1854-1855 роках.
Маховик війни був уже запущений. Привід був вичерпаний, але причини (бажання Європи послабити Росію і бажання Росії контролювати морські протоки) залишилися. Зірка була лише сірником. Коли ліс загорівся, про сірник всі забули.
Вердикт історії
Кримська війна закінчилася для Російської імперії важкою поразкою. Вона втратила флот, вплив і тисячі життів. Європа теж вмилася кров'ю.
Але урок, який дала нам Віфлеємська зірка, набагато глибший за політику.
У день Собору Пресвятої Богородиці ми бачимо страшну іронію. Місце, де Ангели співали «Слава в вишніх Богу, і на землі мир» (Лк. 2:14), стало причиною війни.
Люди були готові вбивати за символ присутності Бога, геть забувши про суть Його вчення.
Це вічна пастка релігійної свідомості: підмінити Живого Бога «святинею». Нам здається, що якщо ми «контролюємо» Гроб Господній або Віфлеємську печеру, то ми володіємо Істиною.
Але історія 1853 року показує: можна володіти ключами від Храму, можна мати найгарнішу срібну зірку, але при цьому бути нескінченно далеким від Христа.
Артефакт – це просто річ. Зірка – це просто срібло. Якщо заради володіння ними потрібно пролити кров брата, то ціна цим святиням – черепки.
Справжнє поклоніння, якого чекає від нас Народжений Немовля – це не битва за місце в вівтарі, а мир в серці. Все інше – лише привід для чергового Синопа і Севастополя.
