Чому народ так любить Патріарха Ілію?
Народ хоче такого предстоятеля, який дійсно пред-стоїть за нього перед Богом, крізь якого просвічується Його образ. Це і є те головне, чого чекають люди від першоієрарха.
Після прощання з Патріархом Ілією соцмережі заповнилися фото та відео, які показали мільйони людей, що прийшли до його труни. Грузія вразила і певною мірою навіть шокувала православний світ любов'ю до свого Патріарха. І дуже багато хто вважає, що причина – у духовності самого народу, який багато сотень років виховувався в православній вірі. Що він точно так само ставився б і до будь-якого іншого предстоятеля, не тільки до Ілії. Є навіть такі ієрархи, які таємно зітхають – мовляв, пощастило Патріарху з паствою, от би й мені таку.
Але чи справді справа тільки в народі?
Давайте поглянемо на інші Церкви. Там єпископи та предстоятелі точно так само будують сотні й тисячі храмів, успішно налагоджують відносини з владою, виголошують яскраві проповіді. Більше того, є першоієрархи, які роблять усе це навіть краще, ніж Патріарх Ілія. І що ж, вони володіють такою ж безмежною любов'ю свого народу? Зовсім ні. Так у чому ж секрет? Чому навіть невіруючі грузини (а є й такі) ставилися до Патріарха Ілії з якоюсь вражаючою повагою та пієтетом?
Навіть люди далекі від Церкви знають про Мойсея, який вивів іудейський народ з єгипетської неволі. Але не всі знають, що Мойсей з усіх сил відмовлявся від цієї місії. Він твердив Богу, що косноязичний, що не володіє даром слова, – і тому знову й знову відхиляв це відповідальне доручення:
«І відповів Мойсей і сказав: а якщо вони не повірять мені і не послухають голосу мого і скажуть: "Не з'явився тобі Господь"»?
У відповідь Бог дає йому можливість творити чудеса, щоб ні в кого не залишалося сумнівів – з Мойсеєм сам Господь.
Сьогодні ми живемо в Новому Завіті, але точно так само Бог обирає тих, через кого проявляє Свою волю. Вони не демонструють народу таких чудес, які показував Мойсей, але люди все одно розуміють – через них діє Господь.
Як це відбувається, ми до кінця зрозуміти не можемо. Можливо, тут варто згадати слова Серафима Саровського про те, що для спасіння тисяч навколо потрібно спастися самому.
У світі є безліч єпископів, які блискуче виступають на богословських конференціях, ведуть успішну дипломатію з владою та іншими конфесіями. Але народ все одно тягнеться не до них. Народ хоче такого предстоятеля, який справді пред-стоїть за нього перед Богом, крізь якого просвічується Його образ. Це і є те головне, чого чекають люди від першоієрарха. Усі інші дари й таланти – теж важливі, але без головного мало що варті.
І Грузинський Патріарх Ілія, і Сербський Павло, можливо, не були ідеальними церковними адміністраторами, дипломатами чи ораторами. Але вони точно були провідниками Божої волі. А це народ відчуває безпомилково і тягнеться до них, щоб долучитися до святості.
Тому відповідь на питання, що за феномен був явлений у Грузії в ці дні, коріниться не стільки в грузинах, скільки в самій особистості Патріарха. Мільйони людей прийшли не просто попрощатися. Вони прийшли востаннє отримати благословення у того, хто все своє життя пред-стояв за них перед Богом.
