Що насправді сталося в Колосовій 6 вересня? Повна хронологія міжконфесійної сутички
Минула неділя була чи не першою в Колосовій за останні часи, коли православні віряни вільно й без зайвих нервів провели святкове богослужіння. На відміну від минулих тижнів, місцеві представники УПЦ Київського Патріархату цього разу не заважали богослужінню. Не чутно було образливих слів, традиційних звинувачень у «сепаратизмі» та «москальстві», церкву не намагалися забрати, бо «так вирішила більшість». Прихильники невизнаної Православною Церквою конфесії взагалі не з’явилися на церковне подвір’я.
Можливо, настрої громади КП трошки вгамував уважний розгляд юридичної складової цього конфлікту. Хтось каже про обставини в особистому житті благочинного Кременецького району від КП, пана отця Анатолія (Довгалюка). Ми не знаємо, проте раді полегшенню. Чим скоріше спадуть емоції, тим скоріше селяни зможуть дійти законної згоди про користування храмом чи розподіл прав власності на нього. Адже минулого тижня все було геть інакше – церкву святого Іоанна Богослова буквально штурмували.
Ми підготували спеціальний великий репортаж про події тієї буремної неділі, 6 вересня, аби кожна сторона конфлікту була почута. По обидві боки ворожнечі знаходяться звичайні люди зі своїми інтересами. Сподіваймося, ще раз послухавши думки один одного на екрані, а не в запалі суперечки, їм буде легше знайти шлях до порозуміння. Дякуємо журналістам Першого Козацького за наданий відеоматеріал.
Текстова хронологія подій
6 вересня село Колосова Кременецького району на Тернопільщині стало особливо гарячою точкою на карті міжконфесійних конфліктів України.
Протистояння вірян Української Православної Церкви та Церкви Київського Патріархату того дня вилилося у пряму фізичну сутичку. Об’єкт взаємних претензій — єдина в цьому селі церква Іоанна Богослова. Подіям 6 вересня передувала ціла історія.
Як провокували конфлікт
Село невелике, всього 385 осіб. Але і його не оминув розбрат. Міжконфесійне протистояння в Колосовій триває вже кілька місяців, на жаль, не без участі політиків місцевого масштабу та представників тернопільського осередку «Правого сектору». Вперше «ПС» яскраво проявив себе в квітні 2014 року. Тоді люди в камуфляжі й масках з’явилися на мирне зібрання вірян під час служби на честь свята Жінок-мироносиць. До речі, після трагічних подій у Мукачевому «Правий сектор» перестав навідуватися до Колосової. Проте актив громади Київського Патріархату не припиняв тиску на вірян УПЦ та місцеву владу, аби примусити перереєструвати статут існуючої релігійної громади УПЦ.
З цією метою активісти КП нещодавно вчинили вдалий медіа-крок: перекривши на кілька десятків хвилин трасу Київ-Чоп, вони відразу домоглися ефірів провідних телеканалів. Цей факт, мабуть, і змусив тернопільську владу піти на надзвичайні поступки до вимог громади Київського Патріархату. Хоча правильніше сказати – не надзвичайні, а протизаконні.
Саме в день святкування Успіня Пресвятої Богородиці, 28 серпня тернопільський губернатор затвердив зміни до статуту громади УПЦ, інакше кажучи, ліквідував її, перетворивши на громаду Київського Патріархату. Таким чином обласна влада просто проігнорувала письмові рекомендації Кременецької РДА, сільської ради, а також рішення районного суду, яке напередодні (26 серпня) заборонило здійснювати перереєстрацію.
І ніби цього було мало, за підтримки керівництва області у суді з’явився позов про скасування права власності релігійної громади УПЦ на згаданий храм. Позов був поданий представниками КП, що назвали себе «громадою Колосівської парафії». І влада прийняла його без жодних сумнівів. Якщо позов буде задоволено, це важко буде назвати чимось іншим, ніж другою націоналізацію. Перша, нагадаймо, відбулася з приходом на Західну Україну Радянської влади. Втім, позов поки що на розгляді.
Таким чином, на п’ятницю, 4 вересня, на руках у обох громад знаходилися документи, що суперечили один одному. Один, від 26-го серпня, забороняв зміни до статуту та реєстру колосівської громади УПЦ іменем судової влади району. Інший, від 28-го, підтверджував перереєстрацію громади на Київський Патріархат від імені виконавчої влади області! Інакше ніж халатністю, чи навмисним роздмухуванням конфлікту такі дії тернопільських посадовців не назвеш.
Хто має відповідати?
Безпосередньо йдеться про тернопільського обласного голову Степана Барну та його заступника з питань культури, релігій та національностей Ігора Кульчицького. У них був шанс зоглянутися на неправомірність свої дій. 4 вересня, у п’ятницю жителі Колосової пікетували приміщення Тернопільської ОДА, пояснюючи, що ніхто не може одним розчерком пера перевести десятки живих людей до іншої конфесії без їхньої згоди. Тим більше, що на руках православної громади була ухвала від районного суду про заборону таких дій. Селянам було чого обурюватися: зміни до статуту від 28-го серпня позбавляють вірних УПЦ статусу зареєстрованої громади разом із правом на церкву, яку вони будували, в якій молилися всі ці роки.
Та посадовці драматично піднімали "лапки" догори, говорили про «громадську злагоду» та «християнську любов», але не відміняли своє незаконне рішення. Мовляв, дуже прикро, але лише через суд. Таким чином, чиновники знехтували шансом принаймні призупинити дію акту, що прямо порушував закон та конституційні права людей. Знехтували свідомо. І в неділю сталося цілком передбачувана сутичка двох громад, кожна з котрих вважала себе господарем храму.
Похмурий ранок
Знімальна група Першого Козацького приїхала до Колосової о 6.30 ранку. Дощило.
Перед входом до храму вже чергували місцеві віряни УПЦ та кілька православних з довколишніх сіл. Люди були напружені, сказали, що очікують спроби захоплення церкви. Проте налаштовані були рішуче і збиралися не допустити до храму «розкольників сєкти Філарета». Ми поговорили з місцевим мешканцем про події 26 квітня, коли до села зробив свій перший рейд «Правий Сектор» та відносини в селі взагалі.
Ближче до сьомої з’явилася організована колона місцевої громади Київського Патріархату на чолі з благочинним району паном отцем Анатолієм (Довгалюком). Разом з колосов’янами в колоні, за словами селян, були люди з сусідніх сел. Представники КП виглядали впевнено, відчуваючи чисельну перевагу на подвір’ї церкви. Крім того, вони мали на руках розпорядження ОДА про зміну юрисдикції громади. Після нетривалої суперечки отець Анатолій (Довгалюк) показав опонентам документ, що, за його словами, надавав йому право на службу в цьому храмі. Проте віряни УПЦ вже очікували такого розвитку подій, знали суть документу і навіть не цікавилися ним. «Недійсний» відповідали вони і казали, що скоро з’явиться батюшка УПЦ, отець Анатолій (Сімора) і продемонструє ухвалу суду про заборону перереєстрації.
Під час очікування не вщухали суперечки. Віряни КП звинувачували своїх односельців з УПЦ в тому, що їх не пускають до храму. На це представники Української Православної Церкви відповідали, що залюбки пропустять до храму своїх опонентів, проте без священика Київського Патріархату, бо «вже мають свого батюшку, інший їм не треба».
Аргументи та стусани
Тим часом отець Анатолій (Довгалюк) пояснив кореспонденту зміст документу, що отримав в ОДА, та його передісторію. За його словами, під час збору підписів про релігійні вподобання, про бажання перейти до Київського Патріархату висловилися 101 людина, залишилися вірними УПЦ (як висловився отець Анатолій, «МП») – 50, і ще 34 – утрималися. На його думку, парафіяни УПЦ мали визнати вибір більшості і погодитися з перереєстрацією всієї громади. Залишимо цю тезу на розсуд знавців цивільного та релігійного права.
Інші результати опитування оголосили селяни, вірні Українській Православній Церкві: залишитися в лоні УПЦ побажали 106 людей, за перехід до УПЦ (КП) у Колосовій виступили 101 мешканець, і 34 – не визначилися.
Тим часом з боку представників КП лунали звинувачення в «підтримці Росії», та емоційні розповіді про те, як непатріотично поводять себе їхні опоненти, лишаючись при своїй вірі. Аж нарешті підійшли настоятель храму отець Анатолій (Сімора) та регентша Майя Рамська. Зі східців церкви вони зачитали текст ухвали про заборону перереєстрації. Проте натовп з боку Київського Патріархату не був налаштований сприймати такі аргументи, дарма пан благочинний Анатолій (Довгалюк) спершу намагався стримати емоції юрби. Відмова настоятеля згоджуватися на почергове богослужіння стала командою до дій. Найбільш активні селянки з КП знайшли привід – відсутність мокрої печатки на документі, і пішли на штурм попри пояснення іншої сторони.
Почалися штовханина та вереск, що деінде переходили в стусани та гарячі дискусії. Прихильники КП намагалися силою війти до храму, а їхні активісти одночасно пропонували отцю Анатолію (Сіморі) почергове богослужіння. Але він щоразу відмовлявся, адже це заборонено за канонами. На щастя на місті подій були присутні співробітники міліції. Вони як могли розділяли живим кордоном метушню перед дверима храму від інших охочих до неї приєднатися. Одночасно не дозволяли загострень і в епіцентрі сварки. Як нам сказали, громадський порядок тут забезпечував майже весь особовий склад Кременецького районного управління МВС. Впродовж кількох годин протистояння їм ще неодноразово доведеться рознімати “дружні” обійми односельців.
Деякі представники КП були налаштовані підкреслено вороже, закидали журналістам стару приказку про «скільки тобі Путін / Кирило / Почаїв заплатив?» та заважали знімати під час власних компрометуючих дій. Двічі чи тричі по камері просто били руками чи парасолями. Це одна з причин, чому, до речі, не вдалося зняти момент, коли жінка з натовпу КП вирвала з рук юриста УПЦ копію документу, що спростовував їхню перереєстрацію.
Сила на силу
Тим часом до воріт церковної огорожі під’їхало кілька автобусів та автівок із паломниками з окремних міст та містечок. Віряни зорганізувалися, аби підтримати одновірців в разі загрози силового захоплення храму. Спочатку вони молилися та співали за огорожею, але потім, з огляду на те, що спроби прорватися до храму не припинялися, паломники знайшли спосіб опинитися на храмовій території – трохи відсунули сітку огорожі. Вони приєдналися до колективного молебну колосовських вірян УПЦ, що молитвою та піснею підтримували свій дух. За дійством спостерігала численна дітвора з німим запитанням в очах. Тепер чисельна перевага була не на боці КП.
Ще певний час тривали взаємні звинувачення: одних — у зраді і відсутності патріотизму. Інших — у порушеннях закону. Проте рівень пристрастей вже був не такий бурхливий. Приблизно опівдні святі отці виступили зі спільною заявою, пропонуючи своїй пастві спокійно розійтися до вияснення юридичних подробиць. Втім, віряни УПЦ лишалися біля храму на законних умовах, а тому продовжили свій молебень просто неба. Захоплення храму не відбулося.
Окремо треба зауважити: якщо відкинути в бік зайві емоції та образи, вимоги тих вірян УПЦ КП, з якими вдалося поспілкуватися, цілком природні й заслуговують на повагу. Якщо люди з КП бажають слухати службу більш зрозумілою їм сучасною українською мовою – це їхнє законне право. А враховуючи, що вони також брали участь в будівництві цього храму, вони також мають на нього певні права. Сподіваємося, надалі юристи та місцева влада будуть допомагати громадам реалізувати свої права, а не заплутувати їх та штовхати до конфлікту необдуманими рішеннями.
Окрема подяка професійній роботі працівників МВС.
